Іть написати твір-мініатюру на тему мій улюблений літературний герой

Нещодавно до рук мені потрапили твори володимира винниченка. і так захотілося прочитати його оповідання «федько-халамидник». я його прочитала на одному подиху. мені головні герої федько і толя. я по-різному до них ставлюся. на початку твору федько мені не сподобався, тому що ображав, а інколи бив своїх товаришів. але, коли читала оповідання далі, цей хлопчик-халамидник завоював мою симпатію. він, виявляється, був не лише сміливий, сильний, загартований, а ще й дуже правдивий. навіть батько, який так часто бив хлопчика, високо цінив сина за правдивість. я була захоплена сміливістю федька, коли він переходить по крижинах через річку, рятуючи толю. мені дуже жаль цього нещасного хлопчика, який, толі, застудився, а батьки ще й суворо покарали його. толя ж викликає зовсім інші почуття. він мені не сподобався. хоч і був він чистенький, чепурненький, з синіми очима. саме він винен у смерті федька. мене дуже здивувала його поведінка. як він міг сказати неправду батькам! обурює і те, як толя веде себе в день похорон федька. він не сумує, а спокійно грається з чижиком. так може вести себе справжній негідник. і тому мої симпатії на стороні федька.

Онєгін – молодий чоловік, чудово розмовляє французькою і танцює мазурку, завжди бажаний гість на балах, має вигляд люб’язного і розумного, вихований «в моралі…не дуже строгій», затятий гульвіса, задаровує столичних дам, «умів усім новим здаватись». Натомість Татьяна – проста дівчина із глибинки, не балувана. На відміну від сестри Ольги, за якою упадають кавалери. вона не красуня. Татьяна виглядала «печальна, дика, мовчазна», «були чужі їй пустотливі розваги», «їй заміняли все романи», була мрійницею, «любила всі омани», що давали книги. Тому Онєгін, що помітно вирізнявся серед інших сільських кавалерів, з першої зустрічі здався Татьяні героєм її роману. Щира та відкрита вона перша відкриває йому в листі свої почуття. Світський ловелас не хоче образити молоду дівчину. Він зізнається, що не створений для спокійного сімейного життя. А далі сумна інтрига та дуель надовго розвели героїв Пройшло більше двох років… І знову зустрічаються Євгеній та Татьяна. Тепер вона заміжня дама, заможна князівна. Цей образ полонив Онєгіна. Та нове становище не змінило її. Вона виділяється серед гостів салону своєю особливою внутрішньою красою:
Була вона не гомінлива,
І не холодна, й не кваплива,
Без гри зухвалої в очах, …
Без мавпування рис чужих…
Євгеній признається Татьяні:
Свою набридлу волю в шлюбі
Я втратити не захотів….
Але, на мою думку, не можна із впевненістю сказати, що це почуття світського франта не промине, як інші захоплення. Нудьга дуже часто опановувала ним, він не був постійним, шукав нових вражень. Швидко захоплювався та незабаром вже розчаровувався. Думаю, що з Євгенієм Татьяну не чекало би спокійне, розмірене, впевнене життя, що відповідало б її моральним чеснотам, мріям та вихованню.