Твір на тему мова материнська іть будь-ласка

Рідна вона така неповторна, мелодійна і співуча, бо ввібрала в себе гомін дібров і луків, полів і лісів, духмяний, п'янкий запах рідної землі. у народу немає більшого скарбу, ніж його мова. бо саме мова - це характер народу, його пам'ять, історія і духовна могутність. у ній відбиваються звичаї, традиції, побут народу, його розум і досвід, краса і сила душі, вона його, народу, цвіт і зав'язь. ще в дитинстві рідна мова є нам пізнавати світ, відкривати для себе великий і чарів-ний світ життя. без мови не може існувати і розвиватися суспільство, бо вона є людям обмінюватися думками, висловлювати свої почуття, досягати взаєморозуміння, створювати духовні цінності.  слово надто багато важить в житті, як відомо, воно може впливати на долю, воно вмить змінює настрій, робить людину щасливою або розгубленою. прикро, коли чуєш, як часом, люди спотворюють нашу мову такими словами, яких не знайдеш у жодному із словників. чи то нехтуючи, чи то не знаючи мови. слушно згадати слова м. рильського:         як парость виноградної лози,        плекайте мову.        пильно й ненастанно.        політь бур'ян. чистіша від сльози вона хай буде!   той, хто зневажливо ставиться до рідної мови, до рідного народу, не вартий уваги і поваги. і це болить нам, тим, хто любить рідну україну, рідну мову. мова служить нам завжди. щирими словами ми звіряємося у дружбі, словами ніжними відкриваємо серце коханій людині, словами гострими і твердими, "мов криця", даємо відсіч ворогові. не можна ходити по рідній землі, не зачаровуючись рідною мовою, не знаючи і не вивчаючи її.  українська мова - це барвиста, запашна, нев'януча квітка, яка вічно квітне, долаючи час, барвисту стрічку із давнини у майбутнє. вона виткана і червоною калиною, і синім барвінком, і вишневим цвітом та запашною рутою-м'ятою. відомий поет і композитор юрій рибчинський із захопленням говорить про мову:         мова наша, мова -        мова кольорова.        в ній гроза травнева,        й тиша   жодна країна світу, мабуть, не дозволила б нікому зневажувати, принижувати, визнавати другорядною свою мову.  українська мова - це неоціненне духовне багатство, з яким народ живе, із покоління в покоління мудрість, славу, культуру і традиції. наше українське слово, хоча і вмирало з голоду, і бідувало, переслідувалось і заборонялось, але вистояло і відродилося та продовжує хвилювати серця багатьох. нашій мові потрібен саме зараз вогонь любові й духовна міць.  калиновою, солов'їною називають українські поети нашу мову. кожен поет по-своєму, але, водночас, щиро, з синівською любов'ю звеличує рідну мову. ось як в.сосюра захоплюється мовою:         о мово рідна!         їй гаряче серце        віддав я недарма,        без мови рідної, юначе,        й народу нашого нема.  людина може володіти кількома мовами, залежно від її здібностей, нахилів і прагнень, але найкраще, найдосконаліше вона має володіти, звичайно, рідною мовою. і це не тільки тому, що цією мовою користується повсякденно, а й тому, що рідна мова - це невід'ємна частка батьківщини, голос народу й чарівний інструмент, на звуки якого відгукуються найтонші, найніжніші струни людської душі. з рідною мовою мають зв'язок найдорожчі спогади про перше слово, вимовлене в дитинстві, почуте з маминих вуст, затишок батьківської хати, веселий гомін дитячого гурту, тихий шелест листя старої верби, під якою вперше зустрівся з коханою людиною:         вона, як зоря пурпурова,        що сяє з небесних висот.        і там, де звучить рідне слово,        живе український народ.  мова народу - найкращий цвіт, що ніколи не в'яне, а вічно живе, розвивається.  одна українська приказка говорить: "ласкавими словами і гадюк чарують". тож бережімо рідну мову, шануймо і розвиваймо, дбаймо про її чистоту і красу, намагаймося говорити один одному лише добрі слова, тоді і світ навколо стане кращим, добрішим.

ответ:хз

Объяснение:не знаю