Твір на тему "тема жіночої долі у творах т. шевченка"

Поряд з величними постатями героїчних борцiв, народних месникiв, поряд з iсторичними дiячами визвольного руху у творчостi т.г. шевченка проходить прекрасний своєю моральною силою i чистотою образ трудящої жiнки-матерi, сестри, дiвчини, коханої. "такого полум'яного культу материнства, - писав м.г. рильський, - такого апофеозу жiночого кохання i жiночої муки не знайти, мабуть, нi в одного з поетiв свiту. нещасний в особистому життi, шевченко найвищу i найчистiшу красу свiту бачив у жiнцi, в матерi". а сам, як ми знаємо, рiс без матерi: "там матiр добрую мою ще молодую у могилу нужда та праця положила…" а пiзнiше тарас шевченко став вiльним, але одружитися так i не встиг, так що своїх дiтей i дружини у нього не було. мрiяв вiн поселитися в українi, одружитися з ликерiєю полусмаковою, але обставини склалися по-iншому.  для т.г. шевченка жiноча недоля була згустком болю, що запiкся в його серцi. крiпацька неволя - це доля рiдної матерi, яку передчасно "у могилу нужда та праця положила", доля сестер катрi, ярини, марiї - голубок молодих, у яких "коси в наймах побiлiють", це трагiчна доля його першої трепетної любовi - оксани коваленко, доля всiх нещасних жiнок, що "нiмi на панщину iдуть i дiточок своїх ведуть". т.г. шевченко гнiвно виступав проти жiночого безправ'я. вiн нiби зiбрав воєдино у своєму зболеному серцi страждання поневолених жiнок усiх епох i схвильовано розповiв про них цiлому свiтовi.          один з перших жiночих образiв у шевченка - це катерина з одноiменної поеми. її прообразом була його кохана оксана коваленко, з якою доля так i не звела тараса. першi героїнi т.г. шевченка - нещаснi, сплюндрованi жiнки: катерина, оксана, марина, ганна. згадаймо "причинну", "тополю", "лiлею" - це все жiнки без щастя i долi. правда, серед них пiзнiше з'явиться i бунтарка, яка пiдпалить панський маєток i помститься за свою ганьбу. але таких було мало. бiльшiсть дiвчат шевченкового часу ставали жертвами помiщицької розпусти, часто накладали на себе руки. назви його творiв: "вiдьма", "сова", "слепая", "мар'яна-черниця" - не випадковi: саме наймичками, вiдьмами, совами, слiпими, черницями були жiнки в тодiшньому суспiльствi. кожна жiнка-жертва для поета рiдна: "моя се мати i сестра, моя се вiдьма, щоб ви знали…"          шевченковi поеми кличуть до помсти тим, хто топтав жiночу честь, гiднiсть i щастя.          менi особливо iмпонує образ ганни iз поеми "наймичка". її життя заради сина, повнiстю принесене в жертву, - це материнський подвиг. лише перед самою смертю вона розкриває синовi правду. 

Шевченко – виходець із народу, простої кріпацької сім'ї. Його життєвий шлях був тернистим, проте це не завадило стати йому генієм. Він був особливою людиною: гостре слово, швидка думка, вправні руки, проникливий погляд. Недаремно називають його пророком.

Объяснение:

вроде так.