Вчём проявилось преимущество построения римского войска в решающем сражении с македонянами

В197 г. до н. э. в фессалии произошла решающая битва при киноскефалах (холмы около города скотусы) , в которой рим­ские войска под командованием фламинина нанесли поражение ма­кедонянам. обе стороны имели равные силы — по 26 тысяч чело­век, но считается, что это сражение показало тактическое преимущество римского легиона над македонской фалангой. римский авангард, неожиданно напавший на врага, был отброшен, но фламинин успел подтянуть основные силы и восстановить равновесие. на правом фланге филипп с половиной фаланги оттеснил римлян, но его левый фланг не устоял. римляне обошли противника сзади и сбоку и одержали решительную победу. не подлежит сомнению, что именно тактическая гибкость римского строя дала возможность использовать разрывы в строю фаланги, выйти в тыл всему маке­донскому построению и довершить разгром. македоняне потеряли 8 тысяч человек убитыми и 5 тысяч пленными, а римляне — 700 человек убитыми. следует, однако, отметить полный упадок македонского воинского искусства. александр македонский умел использовать фалангу так, что она обеспечивала устойчивость бое­вого построения, а подвижность войскам придавала кавалерия и легкая пехота. строй александра был прочным и гибким, а филипп v сумел лишь построить свои войска в виде огромной нерасчлененной массы и бросить их в атаку по пересеченной местности. ну как-то

Історичні корені казахів походять від тюркських племен, що заселяли простори степу між сучасними Росією і Китаєм у VIII ст. до н. е., і монголів, які переселилися на ці землі у ХІІІ ст.[1] У ХІІІ ст. казахська територія ввійшла до складу імперії Чингісхана. Після смерті Чингісхана 1227 року, імперію було розділено між його нащадками. Більша частина сучасного Казахстану ввійшла до улусу його сина Чаґатая, західна та більшість північних районів Казахстану було включено до імперії Золотої Орди, якою керував хан Батий, онук Чингісхана.

Географічне становище Казахстану значною мірою сприяло його розвитку. Відрізок великого караванного маршруту, відомого як Великий Шовковий шлях, що з'єднував Візантію і Китай, проходив через південну частину країни. Не менш важливе значення мали караванний маршрут уздовж річки Сирдар'ї, що веде до південного Уралу і суміжних територій, а також торговельний маршрут, що проходив через Центральний Казахстан і Алтай до південно-західних областей Сибіру. На шляхах слідування караванних маршрутів з'являлися торгові міста і караван-сараї, інтенсивно розвивалися торгівля і сільське господарство. Отрар (сучасний Фараб) і Тараз були найбільшими і найвідомішими торговими центрами.

Місцеві і кочові племена, які прибули з Алтаю, започаткували формування казахської національності. У другій половині XV ст. з'явилося перше Казахське ханство, а остаточне формування казахської нації, створеної шляхом змішування монголів і тюрків, відносять до першої половини XVI ст. Слово «казах» у перекладі з давньотюркської означає «вільний і незалежний кочівник».

На початку XVI ст. казахські кочові племена об'єдналися для створення великої імперії під проводом хана Касима. Однак незабаром казахи знову розмежувалися на ворогуючі між собою племена. В результаті цієї міжусобної боротьби сформувалося три основних клани — Велика Орда (Ули Жуз) у південно-східній частині сучасного Казахстану, Середня Орда (Орта Жуз) у центральній частині степу, і Мала Орда (Кіши Жуз) між Аральським морем і річкою Урал на заході. Кожна орда складалася з безлічі племен, якими керували хани. Хан Хак-Назар досягнув успіху в об'єднанні казахських жузів у 1538—1580 роках, однак у XVII ст. казахські племена знову розпалися. У 1680-х рр. казахи воювали зі східними загарбниками ойротами, що складалися з чотирьох монгольських племен, включаючи джунгарів, яких приваблювали казахстанські землі. Попри те, що казахські жузи об'єднали свої зусилля на час війни, джунгарські набіги повністю розорили казахів у 1720 р. Ці роки увійшли в історію як «Роки великого лиха».