Твір- опис природи золота осінь ф. манайло

    дуже швидко пробігло спекотне літо, і тепер лісові ділянки, галявини, струмочки і ставки підпорядковані         до вересня. вранці вже прохолодно, а вдень гріє сонечко. воно ще нагадує про літнє тепло.        після довгої виснажливої роботи відпочивають поля, зібраний урожай в садах. тепер скрізь усе сповнене прохолодою осінніх місяців. часто на небі з’являються сірі хмаринки, мрячить нескінченний дощик. ніби поринувши у думи, затужив безмовний ліс. скоро на деревах не залишиться жодного листочка, гілки не будуть захищені від бездушних дощів і морозів.        ось кленовий листочок не поспішаючи вальсує в повітрі. ніби поринувши у думи перед довгими зимовими сновидіннями, сумно поскрипує немолодий вже дуб. навколо одягненого в мох трухлявого пенька розташувалися стрункі опеньки. їх тут дуже багато, всі вони так і хочуть потрапити в кошик. травка вся зблякла і опустилася до землі, і лише крихітні червонуваті зірочки вересу приносять радість.          ми бачимо, як високо в небі на прощання кружляють журавлі. вони прямують у теплі краї і сумно курличуть про те, що прийшла осінь. у такі миті нам стає сумно, ми починаємо розмірковувати про наше призначення у цьому прекрасному світі.

на мою думку, ява і павлуша—фантазери.

у творі часто згадується про їхні витівки, але це лише витівки уяви. так вони хотіли збудувати метро, виявити чого хочуть вчителі та інші пригоди. звісно, це ні до чого доброго не призвело, але вони робили це ненавмисне. таким чином, вони являються у кукурудзі, де мало не гинуть. ява подорожує на острів і стає "кукурузо".

отже, їхні витівки є лише елементами фантазії вигадані самим автором.