Политика создания в обобществлённых сельских хозяйств называлась

Аналіз ситуації спонукав в. леніна до неочікуваного для багатьох рядових комуністів, вихованих на працях к. маркса і того ж таки в. леніна, висновку: або радянська влада відмовиться від «кавалерійської атаки на капітал», або народ змете її. ще в березні 1920 р. в. ленін рішуче заперечував л. троцькому, який пропонував замінити продрозкладку продподатком та відновити товарообіг. та вже на x з'їзді (1921 р.) партії в. ленін змінив свою позицію і закликав перейти до «нової економічної політики» (непу) і навіть погрожував відставкою, якщо партія не підтримає його. марево світової революції, на яку покладалося стільки надій, розтануло за горизонтом економічної стабілізації на заході, і тепер більшовики повинні були самостійно вирішити питання, що робити далі. к. маркс жодної поради щодо цього не залишив. відтак в. ленін дійшов до думки, що потрібно змінити тактику й соціалізм в росії слід будувати за капіталізму. неп саме і був пристосованою більшовиками до умов комуністичної росії особливою формою державного капіталізму. в. ленін заявляв, що неп - «це всерйоз і надовго», але він ніколи не казав, що це назавжди. прийнята x з'їздом ркп(б) резолюція «про заміну продрозкладки продподатком» передбачала набагато ширшу програму, ніж можна було зробити висновок з назви резолюції — вона заклала основи індустріального стрибка. слухаючи виступ в. леніна, делегати x з'їзду без перебільшення пережили шок - вождь закликав їх до того, у боротьбі з чим вони проливали кров на фронтах громадянської війни, наближаючи епоху «світової комуни». ще кілька місяців тому за слова, виголошувані тепер в. леніним, вчк на чолі з ф. дзержинським відправляла на смерть тисячі «ворогів революції». питанням першочергової ваги було кооперування селянства. розв'язання цієї і включало селян у соціалістичне будівництво, з одного боку, і нейтралізовувало їх як потенційно ворожу більшовикам силу, з другого. створення прошарку, за словами в. леніна, «цивілізованих кооператорів», налагодження нормальних економічних зв'язків між містом і селом залишало комуністам надію дочекатися світової пролетарської революції, яка «запізнювалася». якщо вона все ж таки не відбудеться - самостійно, усупереч ученню к. маркса, будувати соціалізм у росії, ій «імперіалізмом». підоймою для відродження не лише села, а й економіки в цілому, стала заміна продовольчої розкладки чітко визначеним податком, дозвіл оренди землі й найму робочої сили. тепер селянин, сплативши державі наперед відомі йому обсяги податку, вільно продавав решту своєї продукції на ринку й отримував прибуток. відтак за 1922-1924 рр. сільське господарство досягло рівня найуспішнішого з довоєнних 1913 р., а споживання м'яса в сім'ях зросло вдвічі. запроваджуючи неп, держава зберегла за собою «командні висоти» у важкій промисловості та інших найважливіших галузях, зате дозволила приватну торгівлю й дрібне приватне виробництво із застосуванням найманої робочої сили. та й державна промисловість тепер змушена була не просто виконувати план, а працювати на ринок, оскільки була переведена на самофінансування - що продано, те й можна розподіляти серед працівників. не всім це виявилося під силу, тому частина дрібних виробництв збанкрутіла й була продана колишнім власникам або передана в оренду чи здана в концесію (за роки непу було надано дозвіл лише на 123 концесії).

1. подляшье 2. волынь 3. погорина 4. дреговицкая земля 5. деревлянская земля 6. киев 7. черниговщина 8. северщина 9. посеймье 10. слобожанщина 11. харьков 12. донеччина 13. подонье 14. половецкая земля 15. азовская земля 16. запорожье17. новое запорожье 18. 19. одесса 20. поднестровье 21. брацлавщина 22. подолье 23. болоховская земля 24. поросье 25. побужье 26. черкассы 27. переяславщина 28. посулье 29. полтавщина 30. самарская земля 31. низ 32. сечь