Які є химерні цитати в повісті ирій ?

•  « одна до одної в обійми, цілувалися й плакали від зво­рушення, заливаючи міські вулиці потоками сліз,   аж бідолашним  городянам   доводилось   кілька   днів   по   тому   плавати   у   човнах   та  »; •   « вербі ростуть груші»; •   « затріпотіла крильми, кукурікнула сиплим голосом моло­денького півня та, залишивши в дядьковій долоні хвоста, пурхнула  на »; •   « прищикнув   йому   (дядькові)   мову дверми,   і   вона жалібно   за­скавучала,   наче   »; •   «і   надвечір   вичалапують   на   піщаний   берег   і   лагідно   бесі­дують зі »; •   «і за курчатами, аби ті не заблукали в лісових  »; національна драма.   з української прози517•   «ідавши швабри, довгим лунким коридором проскакали при­биральниці з   ві»; •   «я   взявся   обіруч   за   край   неба   і   прихилив   небо   до   її   ніг,   взятих  у   чорні лаковані   туфельки.   я   відгорнув   глевке   передосіннє   хма­ровиння,   і   сонце зиркнуло їй у вічі»; •   « манька взлетіла за   намальованих »; •   «   денис   узяв   корову правицею   попід   черево   і   поклав до  кишені свого ширококрилого   галі»; •   «дядько вхопив з мисника ополоник, чигикнув ним по дну відра  і впіймав тітку,   наче рибу в   пі»; •   «дядько власноруч лупив нутрій і. облуплених відпускав у басейн,  аби вони   знову обростали шкурою та »; •   «   (діда   єврася)   стала доймати   спрага,   він   перехилив у себе  бочку з дощовою   »; •   «   розрізали   навпіл:   одна   половина     по   бабоді-  дових грядках,   адруга —   по   тіткодядьковій полуниці»; •   «люстра   ж,   проломивши   муровану   стіну,   з   пронизливим   виттям  пронеслася над   передмістям   і зникла в   безвісті»; •   «якось у черзі бабу одарку штовхнули і вона розсипалася; зібрав­ши у вузлик свої кісточки,   баба одарка почалапала до лікарні, де  її заново   і   »; •   « сіяла по   городу »; •   «я підбігав до купи брухту і штурляв кабанові все, що потрапляло  під руку:   підшивки старих газет та журналів,   іржаві колеса тачок,  потріскані,   нашпиговані гвіздками гумові покришки,   уламки до­щок,   лискучі дизельні циліндри,   березові й дубові оцупалки,   ко­лінчасті вали;   усе те з пекельним скреготом перемелювалося між  жорно   подібних зубів кабана і   безслідно   зникало у його   невиди­мому череві,   буцім провалювалося під   »; •   «пі не кукурікав, а вив по-лисячи, тонко й жалі нести­ся   кури   перестали   і   цілісінькі дні   греблися   під   горою,   лаштуючи  »; •   «пес,   з’ївши,   і собі сказився,   вислизнув   з   ошийника та стрибнув  прямісінько   в   пащеку кабанові,   якого   саме годувала ті»; •   «кабан проковтнув нерона-,   буцім муху, і.   в сказі вирвав  із землі гараж та й посунув уперед,   трощачи усе на своїм шляху..»•   «я   вхопив   себе   за вуха,   підняв у небо і смикнув   завісу,   яка відді­ляла   десь   від   ночі.   тої ж   миті   завіса   впала   і   густа   та   в’язка,   мов  пакульська грязюка,   темінь хлюпнула на »; •   «жукове обличчя несподівано рипнуло і розсіялося, наче перести­глий гриб-димовик,   коли   на нього   наступити,   хмара смердючого  іржавого »; 518усі уроки української літератури у 8 класі•   «славко   пасічник зявився   у   школі   аж наступного   тижня,   оббіг­ши   з   великого   переляку земну кулю   по   51-й   паралелі тисяча   сто  двадцять девять разі»; •   «   перевтілився   на   горобця   й   випурхнув   через   вікно   на   вули­»; •   «, поблискуючи алюмінійонікелевими боками, гордо  посунув   крізь натовп та »; •   «гасовщик   виносив   цистерни   перед   очі   натовпу   і   викручував   їх,  наче   мокру білизну! »; •   «інка,   що   рятуючись   від   його   {капоти)   п’яних кулаків,   пере­кинулася сорокою   і невгамовно   »; •   «серце мені билося так гучно, що міліціонери на перехрестях три­вожно   озиралися,   в   довколишніх   будинках   подзенькували   шиб­»; •   «телефоністи,   що лагодили обірвану лінію,   прийняли дядька де­ниса за   стовпа і обвішали »; •   «електромонтери   примостили   на дядьковому носі   вуличний ліх­тар,   і ми довго   економили на світлі»; •   «   денис   поволі   випростався,   піднімаючи   на   плечі   соба-  кареву гору і шпурнув її в річку»; •   «пиріжки в долоні стрепенулися,   затріпотіли крильми і пурхнули  у прочинену кватирку коридорного   вікна.   краєм ока я   бачив,   як  вони   всілися   на   осокорі та загойдалися.   струшуючи з   гілля   сизу  »; •   «наступної   миті   гуца   пошпурнуло   в   небо,   неначе   камінь   кину­тий з пращі.   він злетів усе   вище та вище,   аж поки не втрапив на  оболонко   машинного   диму   та   пари   і   всівся   там,   звісивши   ноги  у лискучих юхтових »

1847-1857