Сочинение на тему "книга(любое произведение из 10 класса) о которой я хотела рассказать другу.почему? "не менее 250 слов

"книга для каждого освещает наше личное движение к истине" м.пришвин роман «мастер и маргарита» — самое мистическое произведение м. а. булгакова. но он, как ни странно, не воспринимается читателем как оторванная от реальности фантастика. роман , ведь в нём поднимаются вопросы, вечно волнующие человека: добро и зло, трусость и смелость, вера и неверие, проблема творчества и свободы, истина и ложь, любовь и равнодушие, проблема власти, темы судьбы и личной ответственности. у булгакова нет абсолютно положительных и полностью отрицательных героев. даже воланд не является воплощением лишь зла: он маргарите вновь найти мастера. об этом говорит и эпиграф к роману: «я часть той силы, что вечно хочет зла, и вечно совершает благо», и висящий на груди дьявола знак золотого жука, символизирующий зло, добро. таким образом булгаков подводит читателя к выводу, что борьба между добром и злом, светом и тьмой окончится победой добра. автор глубоко убеждён, что при любых обстоятельствах, даже самых тяжелых, человек должен оставаться человеком и стремиться к познанию истины через добро. косвенно эту мысль подтверждает оценка воланда: «они люди как люди. любят деньги, но ведь это всегда было… ну, легкомысленны… ну, что ж… и милосердие иногда стучится в их сердца… обыкновенные люди… в общем, напоминают прежних…». неслучайны в романе ершалаимские главы: не пересказывает евангелия а, переосмысливая библейский сюжет, вносит с ним и вечные истины. через века сначала нашей эры и в тридцатые годы xx века, проносятся отдельные детали и фразы. вечные символы природы: солнце, дождь, гроза, тучи, тьма, луна – присутствуют в описании ершалаима в день казни иешуа в последний день пребывания воланда. этим подчеркивается связь времён и вечная актуальность библейских истин, забвение их отражается на нравственном состоянии общества. мысль о сосуществовании в человеке добра и зла, духовного и бездуховного подтверждается автором не только противопоставлением отдельных героев, но и коллективным портретом толпы в день казни иешуа в ершалаиме и на представлении в варьете в москве. равнодушное любопытство сменяется ужасом, сочувствием. в романе булгакова каждый человек оказывается в ожидании страшного суда. в такой ситуации наиболее ярко проявляется истинная сущность героя: одни познают истинные ценности (мастер, маргарита, иван бездомный), другие, не имея веры и чести, катятся в пропасть (берлиоз, алладий могарыч). неслучайно главным героем романа мастера и ершалаимских глав является понтий пилат. с этим образом в произведение вносится тема свободы и личной ответственности. «двенадцать тысяч лун за одну луну» и века расплаты за духовную трусость, слабость. власть не приносит человеку свободы. могущественный понтий пилат повелевает жизнями людей, но свобода ему не ведома. он раб своей карьеры. иешуа, напротив, полностью свободен. у него нет, ничего из материальных благ, но есть свои представления о мире, своя совесть, и он сам хозяин своей судьбы. тема творчества у булгакова неразрывно связана с темой свободы, движения к истине. именно поэтому произведение мастера заслужило бессмертие: «рукописи не горят». герою противопоставляется целая галерея писателей из массолита, которые ради собственного благополучия пишут в угоду власти. этим людям неведомы честь, совесть, свобода. их фамилии говорят сами за себя: богохульский, абабков, павианов. герой не желает отождествлять себя с этими людьми: «не писатель, а мастер». неслучайно мастер завершает свой роман словами: «свободы! свободы», «отпуская» своего героя. эта фраза не соответствует первоначально задуманной, но ею подчеркивается главный смысл произведения, и без неё оно было бы незавершённым. в ершалаимских главах заложены понятия о непроходящих ценностях. главная опора человека, его богатство и защита – вера в истину. у разных героев разные понятия о ней: у одних вера во всемогущество денег; вера в любовь – смысл жизни маргариты; вера в доброту, вера в человека – главное, определяющее качество иешуа. человек подвергается наказанию, как берлиоз, за неимение веры. потеря веры сказывается на духовном облике человека. мастер потерял веру в свое творение, а вместе с ней потерял и желание жить. тема любовь у булгакова гораздо шире, чем взаимоотношения мужчины и женщины, мастера и маргариты. автор считает, что любовь – это обязательно уважение друг к другу, милосердие, поддержка, забота. любовь к людям и веру в них проповедует иешуа: «все люди добрые». любовь несёт человеку свет, добро. по мнению булгакова, каждый, в ком есть хоть частица человечности, достоин

Объяснение:

Мені часто доводиться чути запитання: якою я бачу майбутню Україну? Коли вже закінчиться період переходу від радянської дійсності?

Якою могла б бути відроджена Україна, можна обговорювати. Можна теж роздумувати, якою вона повинна бути. Але не так легко сказати, якою вона буде. Автор цих рядків не сумнівається, що Українська Держава після довгих періодів поневолення, після завзятих змагань і багатьох жертв таки буде. Та якою вона буде? Якщо слухати політиків-популістів, то вона буде такою, що кращої собі годі уявити. Одначе якщо об’єктивно оцінити те, що чинять відповідальні особи, то дочекаємося, навпаки, чогось дуже малого.

Якою буде наша рідна Україна – залежить від нас, від кожного з нас. Що маю на думці? Усе залежить від того, скільки добра ми бажаємо всім громадянам нашої Батьківщини і скільки зусиль готові докласти, щоб те всенародне благо стало дійсністю. Не милозвучні слова, а конкретні позитивні вчинки – це основа відповіді на поставлене запитання. Іншими словами: Україна буде такою, якою ми її зробимо. Хочу підкреслити – ми, усі ми, на служінні правди, добра і краси.

Кожний громадянин повинен старатися якнайкраще виконувати свої завдання. При цьому слід пам’ятати, що кожний із нас також неповторний і має особливі таланти: те, що може зробити одна особа, не зробить за неї ніхто інший. Отже, якщо людина не виконає свого життєвого завдання, не зробить того, що тільки вона може зробити, то це завдання буде не виконаним. Цю думку прекрасно сформулював наш поет Іван Франко: "Кожний думай, що на тобі мільйонів стан стоїть, що за долю мільйонів мусиш дати ти одвіт".

Тож шановні й дорогі брати і сестри, хоч би ким ми були, виконуймо своє життєве завдання, здійснюймо те добро, якого прагнемо для себе і для всіх. І тоді Україна нашого майбутнього буде для нас справжньою Батьківщиною.

Усе сказане вище цілком самозрозуміле. Хтось зауважить, що це все теорія суспільного життя, з якою важко не погодитися. Проте шановні й дорогі читачі, я готовий проілюструвати (принаймні в загальному) практичний бік наших змагань, бо завжди існує та небезпека, що ми, захопившись теорією, недобачаємо практики. Відразу хочу натякнути, що практика – це ми.

Так сталося, що через несприятливі життєві обставини в нашому народі з’явився небувалий жертовний дух. Його носіями стали воїни-добровольці та волонтери. Відбулося те, чим справді можна захоплюватися. Але в цьому прихована певна небезпека: дивлячись на героїв, ми, пересічні громадяни, забуваємо про власну - може, не таку героїчну - роль у розбудові великої держави. Немає сумніву, що досягнення і служіння вищезгаданих жертовних людей дуже важливе і цінне для нашого дальшого розвитку.

Однак, хочу наголосити, це не все. Крім них, майбутню Україну, якою будемо пишатися, мусять будувати також і так звані пересічні громадяни. Хто вони, наведу кілька прикладів: суддя, який пильно захищає права громадян; сумлінний поліцейський, який дбає про безпеку громадян; викладач, який заохочує студентів до інтелектуальної роботи; вчителька, яка дає відчути учням, які вони для неї важливі та які їй дорогі; працівник міської ради, який сумлінно готує потрібні документи для співгромадян; підприємець, який використовує тільки якісну сировину для приготування продовольчих продуктів; водій, який належно готується сам і готує свій транспорт, щоб безпечно перевозити пасажирів; двірник, який дбає, щоб вулиці його міста були чисті, тощо. Особливо треба ще згадати тих, які чесно і пунктуально платять податки. При цьому – жодних хабарів.

Якщо представники перелічених професій та інші громадяни нашої Батьківщини будуть мати щире бажання чесно працювати – майбутнє Української Держави є більше ніж запевнене. Автор цієї колонки сподівається, що він відповів на запитання, поставлені на початку