Твір про те як хлопчики на березі річки знайшли скарб 110 ів

    на літніх канікулах андрій і петро поїхали у гості до бабусі у село . вони давно мріяли сходити до річки , погуляти у бабусиному садку , порозважатись та поїздити на тракторі діда максима  .у селі пахло свіжістю весни , п'янким ароматом хмелю і тонким , ледь відчутним запахом кульбаб . у стріхах збудували ластівки гнізда і пташенята співали на все село , їх щебет обплутував слух і зачаровував хлопців. все було чудове і цікаве , зовсім не так , як у місті .     ніжний ранковий промінь пробудив хлоп'ят , і вони помчали на кухню , де їх чекала бабуся . поснідавши друзі вирішили піти до річки . дідусь їм розповідав , що біля річки захований скарб , який ніхто не відшукав . за легендою - цей скарб заховали козаки від султана . і петрику було дуже цікаво - який цей скарб ?     взявши мотики хлопці вирушили в подорож . легкий ранковий туман обіймав річку , яка спала під ранішнім сонцем . свіжий вітерець розвівав ранкову прохолоду . хлопці стомились і сіли відпочити .раптом андрійко побачив на березі річки камінь . підійшовши блище вони побачили на ньому надпис . хлопці зраділи такою знахідкою і намагались підняти камінь . але він був    надто важкий .       шукачі скарбів спробували відкопати загадковий камінь , який причаїв невідому таємницю . у селі ніхто не знав звідки цей камінь , і хто його туди поклав     відкопавши камінь , хлопці побачили скриньку . вона була міцно скована трьома замками . андрій взяв неї і поніс до дідуся .    відкривши скриньку , всі побачили дивовижні прикраси з золота .хлопці не могли натішитись своєю знахідкою , і вирішили віддати свій скарб в історичний музей .   приїхавши до школи , андрій і петро розповідали усім друзям про свої неймовірні пригоди у селі і про  давній скарб козаків , давно забутий на березі річки .

Добре виспавшись (що-що, а цю справу він любив і ставився до неї з належною повагою), Іван прийшов на перон одним із перших.

Робота була нехитра: брати мішки та ящики і нести, куди скажуть. За кожні 50 кілограмів ваги давали монету. Тож за день можна було непогано заробити. Принаймні з голоду вже ноги не ван з легкістю взявся до праці, беручи на свої плечі вдвічі більше, ніж решта вантажників.

Объяснение: