Твір на тему: невмерущість духовної краси за драмою-феєрією лісова пісня

Головною героїнею поетичної драми лесі українки «лісова пісня» є витвір народної фантазії і міфологічна істота за ім’ям мавка. письменниця дає цьому персонажеві ніжну натуру, співочу душу і дівочу вроду. досить важливу роль у образі мавки грають її довгі коси. вільна, як і оточуюча природа, що її зростила, мавка ходить з перевитими ніжними квітами розпущеними розкішними чорними косами. і це не випадково, адже коси в народному уявленні – це символ волі, вроди та дівочої цноти. краса мавки підкреслюється зоряним вінком, який у творі є символом усього кращого, що було в дівчині і символом усього найкращого, що повинна мати кожна людина. протягом усієї п’єси мавку є вогненне сяйво зоряного вінка.героїня «лісової пісні» сприймається не тільки як дивовижний казковий образ, в якому втілена людська мрія про вільне життя і щастя, а й реальна дівчина, життєва своїм виглядом та душею. мавка приваблива за своєю щирістю, незламністю, почуттями і характером. героїня драми мужня і горда, в її образі письменниця втілила свій людський ідеал, ідеал відданої своїм переконанням і почуттям, духовно багатої, волелюбної і гордої людини.образ мавки леся українка протиставляє у творі тим дріб’язковим людям, світ яких закінчується у тісному міщанському кутку, світ яких далекий від усього прекрасного і високого. адже саме в такому яскравому протиставленні найбільш чітко сприймається головна ідея твору. ця ідея полягає в невмирущості усього прекрасного і високого, що є в справжній людині, у вислові, який проголосила героїня феєрії: «ні! я жива! я буду вічно жити! я в серці маю те, що не вмирає».стосунки між головною героїнею твору і лукашем нагадують стосунки ще однієї відомої нам літературної пари – гриця бабенка і марусі чурай з однойменного твору ліни костенко. розлад у відношенні цих героїв виник через те, що «гриць ходив ногами по землі», а кохання марусі «сягало неба». те ж саме, що про гриця, можна сказати й про лукаша, який казав: «любов любов’ю, а життя життям». на жаль, усі зусилля мавки підняти коханого на свою висоту не дали ніяких результатів, а якщо і дали, то занадто пізно.тільки з часом герой починає усвідомлювати, наскільки багато він втратив. у лукаша відроджується потяг до незайманого, прекрасного кохання, він стає мудрішим. під впливом жорстоких життєвих законів він усвідомлює, що у його існуванні немає сенсу. лукаш замислюється: «а треба жити? ». герой просить у долі: «пригорни, моя доля,хоч руками долинку,чи не знайдеш під снігомз дивоцвіту стеблинку».під «дивоцвітом» авторка має на увазі те найголовніше, що загубив лукаш – своє духовне багатство. ідея його невмирущості найсильніше відчувається в останньому монолозі мавки: «легкий, пухкий попілецьляже, вернувшийся в рідну землицювкупі з водою там зростить вербицю,-стане початком тоді мій кінець». в одному зі своїх листів до матері письменниця написала про те, що образ героїні створеної нею «лісової пісні» «зачарував її на весь вік». це зачарування передається кожному, хто прочитає цей твір, бо все в ньому освічене прагненням до незвичайного, небуденного і прекрасного, освічене яскравим полум’ям духовності. тому і зараз поетичне слово лесі українки, яке письменниця називала «співучим полум’ям», світиться на повну силу, дає нашим співвітчизникам зрозуміти, що головне у житті – це високий і чистий людський дух.

Объяснение:

Людина приходить у цей світ задля щастя і добра. А тому кожен із нас повинен творити лише благородні діла, щоб не завдати болю чи шкоди іншим. А тих, хто робить злі та жорстокі вчинки, засуджують. Дуже часто у житті свою про-

вину потрібно спокутувати, тому необхідно задуматися над цим кожному.Гне завдаваймо шкоди іншим ,бо самі можемо опинитися у цьому становищі.

"Твори добро », - каже давня мудрість. Це досить робити з іншою людиною так, як ти хотів би, щоб чинили з тобою. Ти хочеш, щоб тобі робили добре, роби іншим добро.Хочеш щоб тобі говорили правду, не бреши іншим.Хочеш щоб любили, люби всім серцем.