Нужноо на завтраа твiр по поемi "прометей" а.малишко ! 60

Один з визначніших своїх творів андрій малишко назвав ім’ям героя старогрецької міфології. прометей — це вічний символ незламності духу. на фронтах великої вітчизняної війни поет побачив багато таких нескорених людей. їм, а також невмирущому народові, присвятив свою поему андрій малишко. в образі простого юнака зі смоленщини поет зображує тих людей, які героїчно захищали рідну землю й свій народ від загарбників. трагічна ситуація, в якій опинився головний герой, дала можливість побачити високу моральність воїна, а також людей, які його врятували. вражаючою в поемі є сцена, коли фашисти зігнали всіх мешканців села і поставили перед ними бійця, запитуючи: «це ваш? » не знайшлося жодного, хто б не відповів: «це наш! » та коли фашисти погрожували спалити все село, хоробрий юнак пішов на смерть, щоб через нього люди не зазнали горя. цей солдат любив життя, але найбільше — людей, свій рідний край. він, як і міфічний прометей, жертвує своїм життям заради щастя вітчизни. андрій малишко звеличив у своїй поемі «прометей» людей-прометеїв та їх невмирущі подвиги в ім’я людства.

Прометей — герой давньогрецького міфу. до образу прометея зверталися багато митців різних епох і народів. цей герой неухильно виконує своє призначення задля щастя людства, стаючи символом нескореності, героїзму, майже надлюдської мужності.  образ героя-вогненосця, який не підкорився волі богів, використовували славнозвісні есхіл, гете, байрон, а також великі українські поети тарас шевченко, леся українка, іван франко, андрій малишко. наприклад, леся українка звертається до тих, кому небайдужа доля народу, говорячи: "брати мої, нащадки прометея". волелюбні революційні прагнення великого кобзаря також уособлені в образі прометея: поема "кавказ" досьогодні є геніальним прикладом утілення відомого образу.  талановитого українського митця андрія малишка теж надихнув образ прометея. поет створив хвилюючу поему, де розказано про героїчну долю радянського солдата та про самопожертву селян, які намагалися вкрити його від фашистів.  задум поеми "прометей" виник в уяві поета в самий розпал війни. андрію малишку розповіли про солдата-розвідника, який був родом зі смоленщини. цього солдата, важко пораненого, сховали в себе українські селяни, однак, незважаючи на всі намагання, хлопець усе ж потрапив до рук гітлерівців. загарбники довго допитували селян, погрожуючи смертю, але ніхто не видав росіянина. щоб урятувати добрих людей від загибелі, боєць признався, хто він є. фашисти прив'язали розвідника до дерева й спалили його, а селян погнали в неволю. цей випадок схвилював андрія малишка до глибини душі. подвиг солдата та його духовна близькість з українським народом вразили поета. цей розвідник здавався людиною прометеївської сили духу.  поема "прометей" — приклад епічного твору. залишивши почуту розповідь майже без змін, андрій малишко наповнив її тонким психологізмом, високою патетикою та героїчним пафосом. після тяжкого бою селянський хлопчик знаходить важко пораненого молодого солдата. українські селяни надали йому , забинтували груди та поклали його на сіно в стодолі. опритомнівши, боєць звертається зі словами глибокої вдячності до хазяйки, яка доглядала його, називаючи цю жінку матір'ю. уже з перших сторінок поеми ми бачимо, що молодому воїнові притаманні найкращі людські риси: ніжність, вдячність, простота почуттів. одного разу, гортаючи сторінки шевченківського "кобзаря", хлопець відчув неабиякий інтерес до образу прометея. у баченні бійця славетний герой міфу постає як символ самовідданості, чесності, мужності. і солдата, і хлопчика, з яким він потоваришував, дуже вразила сміливість прометея протистояти богам. навіть уві сні вони бачать "прометея зоряні очі".  фінал поеми трагічний. фашисти знаходять бійця. на майдані, під дулами німецьких автоматів, жоден із селян не розкриває таємниці юнака, називаючи його своїм. та боєць розуміє, що більше чекати не можна: кати не пробачать людям непокори й знищать їх. беручи провину на себе, хлопець вигукує: "стріляй! розвідник я! солдат! "  андрій малишко з глибокою печаллю розмірковує над долею смоленського юнака. поет, користуючись літературним засобом авторського відступу, каже про те, що молодим рукам солдата треба було б трудитися, а тепло серця віддати коханій. жорстока страта розвідника приголомшила селян. лише бринять, мов луна, в їхній пам'яті останні слова — слова солдатського заповіту:   дивіться, люди, по мені,  устануть інші в пломені.  ставайте й ви в трудні походи,  не вип'ють прокляті заброди  живущу кров мою.  у цих словах немає й тіні розпачу, жалю, страху. солдат вірить, що справа, за яку він віддає своє молоде життя, переможе. тому прометеєві не страшно померти.  андрій малишко старанно підкреслює, що герой його поеми — не тільки хоробрий воїн, а й ніжний син, вірний товариш, людина-гуманіст. саме таким — простим, лагідним, дещо сором'язливим, сповненим жаги до життя — міг бути полум'яний герой вічного міфу — титан прометей. 

Ядумаю, що на це вплинуло навколишнє тараса і його минуле. його життя припало на роки поневолення україни, добу кріпаччини. шевченкове дитинство було важким і похмурим. бідність, скрута, сумніви щодо наступного дня залишили великий відбиток на психіці тараса. тому в дорослому житті він відзначився особливою чуйністю та небайдужістю до народу та батьківщини.