Скласти твір "про що думають хмари"

Стояв погожий травневий день. блукаючи по небу, я заглянула в дзеркало озера і побачивши там своє відображення, злякалася. який же я стала потворною, грізною, сіркою дощової хмарою! а адже я була такою милою, легкої і повітряної. трохи подумавши, вирішила виправити становище - скинути зайву вагу. неспішно прогулялася над широкої української степом, вибираючи місце, де б скинути . але місцевість мені не , і довелося просити пустотливий весняний вітерець, щоб він відігнав мене трохи на схід - там я, здається, бачила маленьку сільце, де давно не було дощу. вітер охоче погодився, і ось вже через кілька хвилин ми на місці призначення.   я вже готувалася вилитися дощиком на землю, як раптом прямо посередині своєї величезної сірої маси побачила дірку, крізь яку цікаво проглядало сонечко, ніби йому було цікаво, що зараз відбудеться. не розгубившись, я миттєво залатати свою рану: піднатужилася, затягла діру щільним вологим туманом. однією мені стало нудно, і я вирішила покликати своїх старих надійних приятелів - блискавку і грім. вони з'явилися без зволікання і були готові до майбутньої роботи. ми трохи забарилася, чекаючи, поки два сільських мужика, що побачили і почули нас, доберуться до укриття. мені стало сумно, а з моїх очей посипалися сльозинки-дождинки, а потім пустився такий дождіще, що з висоти пташиного польоту погано видно було сільські будівлі. чулися тільки шум обрушився на землю нетерплячого дощу і гуркіт грізного, розкотистого грому - здавалося, що небо зараз звалиться на землю. потріскана земля з радістю прийняла живлющу вологу, підбадьорились рослини, давно не пили смачною дощової води. я опустила очі і в блакитному дзеркалі річки побачила себе - як і раніше легку і повітряну.

???????????????????????????????????????????????????????