Напишите сочинение на тему: "чим взаэмовiдносини марусi та гриця, трагедiю мавки та лукаша"

Роман у віршах «маруся чурай» –це художня трансформація відомого сюжету про нещасливе кохання дівчини до хлопця, якого вона й отруїла,–за те, що той, зрадивши їхнє кохання, пішов до іншої. любов, зрада і помста–саме ця колізія лежить в основі однієї з пісень, що приписуються марусі чурай («ой, не ходи, »).нерівня душ: маруся і гриць. роман ліни костенко – невичерпний своїм змістом, багатством поетичних тем, філософсько-моральних колізій, загальнолюдською та національною проблематикою. це кристал, у якому безліч граней. кожна з них притягує сама по собі, але ж існує вона не самодостатньо, а в поєднанні з іншими, створюючи разом довершене ціле. так буває лише з творами високої художньої проби, позначеними печаттю глибокого таланту.їхня безмежність, неосяжність, невичерпність відбиває безмежність і неосяжність самого життя.незвичайність любовного сюжету (здавалося б, досить традиційного, добре відомого в українській літературі) починається з незвичайності самої марусі чурай. в її глибокій та щирій натурі живе дуже сильне максималістське начало. є такий тип людей, які свідомо чи несвідомо керуються принципом; «все–або нічого», пропонуючи і собі самим, і надзвичайно високі моральні мірки. їм нелегко живеться, так само, як нелегко живеться поруч із ними людям звичайним. маруся чурай, схоже, й сама це розуміє. а грицева мати каже про її серце, що воно «горде і трудне». трудне – бо не визнає компромісів, відкидає на-півпочуття, мучиться самотою, вимагаючи справжності й повноти в усьому.  у коханні, звісно, передусім. але нещастя (чи, може, нещасливе марусі в тому, що її «горде і трудне» серце, ке питаючись розуму, вибрало саме гриця бобренка. на питання, за що одна людина любить іншу, не існує відповіді: є в почутті любові якась ірраціональна стихія, що бере людину під свою владу. так і тут; співчутливий розум міг би здивуватися –так ось же, марусю, твоє щастя,– зовсім поруч, і звати його–іван іскра! любляча – і теж незглибима! – душа, козак, який тонше за будь-кого розуміє й відчуває марусю, і немає меж його щирій самовідданості! іван якось каже дідові галерникові, маючи на увазі марусю чурай і себе; «ми з нею рідні. ми одного кореня. мабуть, один лелека нас приніс». але чи не тут якраз і заховано початки іванової драми? можливо, замало любові одного лелеки? можливо, існує щось таке, що фатально роз'єднує споріднені душі, і через те по-справжньому велике взаємне кохання – рідкість? життя любить демонструвати дисгармонії; в оркестрі життя –нагадаймо слова самої ліни костенко–гармонія нерідко звучить крізь тугу дисонансів, і роман «маруся чурай» ще раз змушує задуматися над цією істиною.марусина любов зустрілася з роздвоєною, розчахнутою душею гриця бобренка. так з'являється в романі ліни костенко драма «нерівні душ» –поетично-максималістської та буденно-прозаїчної, в якій зникають, гинуть зачатки чогось високого й справжнього, того, що змушувало марусю думати про козака гриця бобренка як про лицаря. передумуючи у в'язниці свою трудну любов, маруся чурай знаходить вельми точні слова, які пояснюють колізію двох нерівновеликих сердець: моя любов сягала неба,а гриць ходив ногами по землі.важливо тільки відчути, що в цих словах–не стільки докір чи осуд, скільки скрута, зітхання,     отже, небо –і земля. поезія –і проза. максималізм – і прагматизм. душевний порив–і практичний розрахунок. безоглядність –і та «тверезість», яка багатьма якраз і розуміється як уміння         вічна колізія людського і якщо для галі вишняківни не існує якихось моральних альтернатив (вона цілковито належить буденщині, матеріально-прозаїчній суєті, яка не передбачає якихось духовних зусиль чи напруг), то гриць бобренко воістину завис між «небом» і «землею». маруся чи галя –ось його цілком реальний вибір. і, зрештою, «земне» тяжіння бере гору,– перед нами постає драма людини, яка не відбулася.пригадуєте: мавка з «лісової пісні» лесі українки дорікнула лукашеві за те, що той «життям не зміг до себе дорівнятись»? так і  гриць бобренко: було йому дано якусь людську неординарность, але –характеру не вистачило; висоти злякався; світ ловив і таки впі обіймами й статками галі вишняківни, спокусою більш простого й зрозумілого (ніж у випадку з марусею) життя- перед ким лукаво й невидимо постає в житті оцей «бобренківський» вибір, і трудність його ще й у тому, що він – не однократний, а щоденний, повсякчасний, дові про «лісову пісню» не є випадковою: історичний роман ліни костенко багатьма мотивами, колізіями, характерами близький до драми-феєрії лесі українки. «трикутник» маруся–гриць–галя нагадує «трикутники мавка–лукаш–килина. цілий ряд аналогій проглядає і за зіставлення «марусі чурай» з драматичною поемою лесі українки «бояриня». вельми близькі натури, козачка маруся і «бояриня» оксана з їхнім моральним максималізмом, загостреною патріотичною свідомістю постають як опозиція компромісності, нецільності й тій двоїстості, з якої виростає зрада –в одному випадку коханій, в іншому–україні 

Он привез домой пианино.

Він привіз додому піаніно.