Твір за темою малишко і симоненко патріоти своєї землі.

Ось  ми з вами і потрапили у світ андрія малишка,  щоб ознайомитися з його творчістю і написати твір. уже з дитинства андрій малишко відчував щиру любов до людини праці, рідного народу, до його пісні, до щедрої української природи. в цьому йому мати. вона навчила малого андрійка розуміти красу слова, пісні, природи, а насамперед – красу людської душі. саме мати виховала у хлопця захоплення рідним словом і народною піснею. ці джерела гартують і в подальшому поетичне натхнення малишка. поет зумів у почуттях свого ліричного героя поєднати любов до рідної домівки з любов’ю до великої батьківщини. на які вірші а. малишка треба орієнтуватися? це поезії: «батьківщині», «учитель», «урожай», « про колосок», «лист до гречки». можна взяти вірші «бусел» та цикл поезій «україно моя». в однойменному вірші, який починається ліричним звертанням поета до батьківщини, звучить синівська вдячність: ти мене з дитинства підіймала. хліб дала з піснями солов’я. відвела доріг мені немало, земле, зореиосице моя! з перших же рядків ми бачимо нашу  країну, котру поет ніжно називає «зореносицею». це зовсім не означає, що у нас тоді були самі герої соціалістичної праці та герої радянського союзу, і всі вони на грудях носили свої зірки. хоча в той час в нашій країні дійсно було багато простих, нікому невідомих героїв, які працювали заради щастя рідної батьківщини, а головне – вірили їй. тому і народжувалися такі вірші. багатство й свіжість художніх образів широкий погляд на минуле й сучасне рідної землі поетові створити привабливий образ країни неспокійного щастя, невтомної праці, бурхливого розквіту.поет відверто милується своїми героями: …смагляві хлопці йдуть полями – трактористи й славні сіячі. поетові слова, звернені до вітчизни, звучать як присяга на вірність: рідну, добру, у крові умиту, я тебе нікому не ві! увесь вірш пройнятий світлим оптимістичним настроєм, патріотизмом: тільки нам вже жити, не вмирати, зерно сіять, зацвітати знов. тільки щастя нам дано багате, то велике щастя наше – мати, батьківщина – правда і любов! батьківщина  – це не тільки земля, на якій ми живемо. це ще і люди, які її населяють. тому треба звернутися до віршів про цих людей. наприклад, вірш «учитель». він, звичайно, пов’язаний з віршем «батьківщині». тільки в останньому дається широка, узагальнююча картина вітчизни, а в «учителі» вона конкретизована, подана через призму спогадів учня про свого улюбленого вчителя. у центрі вірша – привабливий образ трохима івановича, вчителя, який виховав не одне покоління. для нього характерна любов до людей, невсипуща працьовитість, прагнення виховати своїх учнів патріотами своєї вітчизни: трохим іванович, звіряв писання, знання шевченка, множення таблицю, а за вікном підводилось світання, нового світу блиску громовиці…

на весіллі своєї подруги