Твір роздум світ поезії павла тичини

Павло тичина - видатний український поет, публіцист, перекладач, учений. враження дитинства, яке пройшло серед народу, першу пісню поета співчуттям до людини, яка роботою придбавати свій хліб. вже в перших творах тичини, які виявляють пристрасну любов поета до людини і природи («розкажи, розкажи мені, поле…»ви знаєте, як липа шелестить…«не бував ти в наших краях») бачимо глибоко оптимістичне відчуття життя і її оспівування. перша збірка віршів п. тичини «сонячні кларнети» вийшла з друку 1918 року. до неї увійшли кращі з ранніх творів, а також написані в 1916- 1917 роках. павло григорович тычина - класик української літератури. звучання дивовижних сонячних кларнетів, поривання вітру з україни - усе це органічно входить в наше життя. художнє, завершене слово поета, сповнене філософського змісту, дзвенить сталлю і ніжністю. він розкриває духовний світ людини, показує її життя в гармонії з природою і власними почуттями. ви знаєте, як липа шелеститьу місячні весняні ночі? кохана спить, кохана спитьпіди розбуди, цілуй їй очі.кохана спить…ці завершені у свого рядка - одно з видних досягнень української літератури. у цих рядках тичина зумів передати усі фарби щасливої любові : ніжність, увага до коханої, свої великі почуття, які переповнюють серце. найбільшим досягненням ранньої поезії тичини була збірка «сонячні кларнети». вона ніби створена на одному диханні, стільки в ній енергії, бадьорості, і захоплення світлом, його гармонією. об'єднання слухового і зорового образів робить виразнішою думку про єдність людини і природи. ліричний герой залишається наодинці з природою і всесвітом, за ними звіряє свої щонайтонші душевні пориви. у його віршах звучить гімн життя в різноманітний його проявах, весні, любові, яка оновлює і піднімає душу людини. неосяжний духовно-емоційний світ людини співзвучний в творчості тичини світу природи. знав я, знав: навіки,- промені, як вії! - більше не побачу,- сонячних очей.- буду вічно сам я, в чорному акорді.- промені, як вії сонячних очей! у критиці багато писалося про музичність поезій п. тичини. насправді. «сонячні кларнети» - одно з кращих творінь світової поезії. ця збірка - книга передчуття, чистого і сильного пориву до прекрасного гуманістичного ідеалу, нехай ще і неясно усвідомленому. захоплено поет малює яскраві картини рідної природи у віршах «арфами, арфами…»гаї шумлять…«ой, не крійся, природа…» природа зображена як буря, могутня, промениста. поет співає гімн живій природі, він прославляє сили матеріального сонячного світу : o не зевс, не пан, не голуб-дух,- лише сонячні кларнети.  образ сонячних кларнетів у збірці - це образ всесвітньої гармонії. поет оптимістично сприймає природу, тонко відчуває її фарби і звуки, показує її вічно невгомонне життя. природа для тичини не самоціль, вона є невід'ємною частиною повнокровного людського буття. майстерність поета невід'ємна від змісту його творів. вірш «гаю шумлять» - зразок ніжної і музичної лірики, яка, оспівуючи природу, піднімає значення краси і емоцій як основи мистецтва. основа цього вірша, як і більшість творів збірки «сонячні кларнети»,- народна поезія. це виявляється і в образах вірша, і в художніх прийомах: повторах, мелодійні ритміці, римуванні: я йду, йду - зворушений.когось усе чекаю - співати.співати люблячипід тихий шепіт трав що голубить. уся збірка пронизана радісним відчуттям людини, яка вслухається у весняний шум зеленого гаю, посміхається сонцю, кольорам, милується чарівними хмаринками, які біжать по блакитному небу. природа зображена активно діючою, вона захоплює поета («душі моїй так весело»), збуджує у нього найкращі почуття, викликає справжню музику в душі. у поезіях «тобі, дорога інна», «з любов плакав я» ніжно, з почуттям високої поваги до дівчини висловлене прекрасне, чисте, як уранішня роса, почуття любові. у «сонячних кларнетах» поет ще шукає свого героя, намагається усвідомити його історичні перспективи; безперервний в творчому польоті, «чуйний, тривожний» стоїть на перехрестях життя.

автобіографічні мотиви у вірші т. шевченка "і виріс я на чужині"

у безсмертних творах тараса шевченка відбилися спалахи збройних повстань народу проти гнобителів; у його поезії є відблиск вод дніпра, спалахи сонця, яке заходить за обрій. поет-борець, поет-революціонер, поет-патріот. скільки переживань, скільки випробувань було на шляху видатного поета! 1848 року під час перебування поета на острові кос-арал був написаний вірш "і виріс я на чужині". це був час, коли шевченка було заарештовано за участь у кирило-мефодіївському товаристві. при обшуці знайшли рукописний зошит під назвою "три літа" з революційними поезіями. особливу увагу жандарми звернули на поему "сон". саме цей твір і був основним обвинуваченням і причиною виключно суворого покарання шевченка. і тільки у травні 1848 року поет трохи полегшено зітхнув. його прикомандирували до експедиції з обслідування аральського моря. керівники наукової експедиції дуже добре поставилися до політичного засланця та відомого поета.

так і з'явився цей вірш. поет згадує своє дитинство, чужину. тарас навчався у петербурзі, а до того малим хлопчиком пан енгельгардт вивіз його як козачка. сирота, якому ні до кого було прихилити голови. коли тарасикові було 9 років, померла мама. це вона "на свічку богу заробляла, поклони тяжкії б'" а в 11 років шевченко втратив і батька. набагато пізніше виявив поет тих, хто винен у смерті батьків, в тому, що "аж страх погано у тім хорошому селі". деякі "писаки" змальовували україну в рожевих романтичних фарбах, а поет зміг дати відповідь у своїх рядках:

і не в однім отім селі,

а скрізь на-славній україні

людей у ярма запрягли

пани лукаві

багата, розкішна природа україни зображується на тлі страшенних злиднів людських, панщини.