Скласти оповідання з обрамленням на будь-яку тему !

Одного разу ми з подругою та з її батьком прогулювалися лісом. час наближався до вечора, і ми вирішили, трохи посидівши, іти додому. і ось раптом ми з подругою мало не крикнули з переляку. у кущах, за декілька метрів від нас, промайнула сіра вовча спина і ми побачили, як вовк, величезний, сірий, побіг вперед лісом, наче не помічаючи нас.  я була дуже здивована і налякана, але батько подруги олександр степанович заспокоїв нас: "то був не вовк, просто собака, схожий на вовка". тоді, заспокоївшись, я запитала, чому цей собака тут гуляє, так далеко від людей. і олександр степанович розповів мені таку історі  була зима. лісничий, що наглядав за цим лісом і жив неподалеку, йшов рано-вранці на риболовлю і вирішив по дорозі зайти до лісу, подивитись, як там справи. вже виходячи з лісу, чоловік почув тихеньке скавчання. він прислухався. скавуління лунало з-за величезного, припорошеного снігом дерева. лісничий поспішив туди і за деревом в снігу він побачив мале цуценятко, що дуже змерзло. чоловік, не гаючи часу, схопив його, заховав у рукавицю і швидко побіг додому.  прибігши, він поклав цуценя і почав його гріти. цуценятко зігрілося, вижило. лісник його вигодував, виростив. виріс з маленького кволого цуценяти величезний сірий собака, що назавжди залишився вірним ліснику, що врятував його від смерті. живе цей пес з лісником, а вдень гуляє лісом. його всі знають і ніхто не боїться. а звуть його просто — вовк, бо дуже він схожий на нього.  почувши цю історію, ми з подругою ще трохи посиділи, а потім раді і щасливі за вовка пішли додому. і всю дорогу я думала про те, як добре, що на світі є такі люди, які люблять, охороняють тварин і в скрутну хвилину їм. 

Головне у житті - не падати духом, коли тобі важко.