Твір опис памятки історії та культури в художньому стилі

як приклад можна розцінювати   роман олеся гончара " собор". собор, зображений у романі, мабуть, найбільше схожий до козацької дерев'яної церкви уновомосковську, яку, за легендою, в одну ніч побачив і зробив її макет з комишин яків погребняк з  нової водолаги. також прототипом міг служити і дніпропетровський собор, споруджений приблизно у ті ж роки.  ось фрагмент опису собору з цього твору :  

надто коли починає розповідати їй про той загадковий, білосніжний тадж-махал, що в одному місці оздоблений чорним каменем і той камінь співає. не кожен почує те диво, але коли вслухатися добре — справді, ледве чутно співає: так вміло той камінь поставлено давніми індійськими майстрами. і досі таємницю їхню не розгадано: чому ж він співа? і вже обоє вслухаються мимоволі і в свій собор, що височить на майдані, тане верхами в сутіні неба, — часом чи не заспіває він теж, тихо, віддалено? мовчить собор.

не видно облупленості, іржі на банях, ніч скрадає на ньому всі травми часу.

навколо вирують пристрасті, ламаються списи в щоденних баталіях, що їх ведуть будівничі з браконьєрами, а вій стоїть, думає свою одвічну думу. про що вона? все тут проходило перед ним, як перед свідком і перед суддею. ще, здається, недавно рипіли гарби повз нього з снопами, клекотіла революція на цьому майдані соборному, дзвони калатали на сполох, кликали на сходки, на пожежі, то радісно, то тривожно будили передмістя, б'ючи пудовими язиками свою литу, з домішкою срібла мі поглядом болю і туги востаннє дивилися на нього розширені очі дівчат-полонянок, коли їх тисячами гнали мимо собору в німеччину. ридання чув, і крики надій, і залізні гуркоти війни, і її, ще страшнішу тепер велосипеди нічних змін нечутно обтікають його щодня і щоночі.

все він бачить і бачив усе. ярмарки вирували круг нього, яскраво гомоніли, бурунили, буйно сміялись червоним, сивіли шапками, саньми красувались в різьблених чи так уже воно й вищезло усе? чи береже він у собі відгомін життя невмирущого, мигтіння списів запорозьких, різноголосся ярмаркового люду, жарти циганські, чвари прасолів, іржання коней продано-ображених, лоскітний сміх шинкарок щасливих, нічні шепоти закоханих, зоряні обійми й повен, повен всього! темрявою ночі окутаний, зірок дістає шоломами своїх бань крутолобих. а сталь у печах клекоче, і коли плавку , шлак за дніпром виливають, і все небо виповнюється загравною повінню, так що вершечки садків висвітяться карбовано, видні до кожного листочка, — в такий час од світла заводів враз вирине з темряви ночі й собор. і доки багряніє, дихає небо по всьому наддніпров’ю, стоїть серед заводського селища весь освітлений, парусно-повний і чистий, як тоді у минувшині, коли вперше тут виник, вичарувався з душі своїх мудрих і дужих майстрів.