Твір-опис карпат в ходожньому стилі

Янiколи не забуду тих днiв, коли ми усiм класом разом з класним керiвником галиною василiвною їздили до карпат. хто хоч раз побував у карпатах, той нiколи не забуде побаченого. я запам’ятав i тi прекраснi узгiр’я, що спускають рiзнокольоровi килими до шумливих рiк, спокiйних верховин, де бродять тiнi забутих предкiв. а найголовн iше довго вчувається карпатський шум. цей шум не схожий нi на кавказький, нi на кримський.деколи, як пройдуть верховинами грози, шум стає голоснiшим, але не лякає вас диким ревом, навпаки, - то гудуть гiрськi потоки, свiжi та запашнi, як самi травневi грози. i саме в ту мить почуваєш себе мiцнiшим, стрiмким, як гiрськi потоки. люди тут стрункi, з вiдвертим обличчям. як всi чеснi та невтомнi трударi, люблять довго на самотi мрiяти. а мрiяти їм є природа. у красивому краю i мрiяти хочеться…

именительный есть что? три тысячи триста семьдесят рублей

родительный нет чего? трёх тысяч трёхсот семидесяти рублей

дательный рад чему? трём тысячам трёмстам семидесяти рублям

винительный вижу что? три тысячи триста семьдесят рублей

творительный оплачу чем? тремя тысячами тремястами семьюдесятью рублями

предложный думаю о чём? о трёх тысячах трёхстах семидесяти рублях