Потрібно написати детектив ( для 7 класу ) іть,потрібно щоб був злочинець и жертва

Детектив: справа про крадія яблук -діду, чого ти такий засмучений? - спитав свого діда сергійко, виходячи з авто. він тільки що приїхав до діда у село на канікули.  - та прикро мені, що не зможу пригостити тебе яблуками з того дерева, що я три роки тому посадив, пам'ятаєш? перший врожай для тебе беріг. такі яблука гарні були, великі такі, соковиті а тільки що побачив, що якась потвора дерево обтрусила. жодного яблучка не залишила, ще й гілку ось зламала. півгодини тому ще були, до того, як дощ почався, а ох, лишенько! - ну, тільки б знайти цю падлюку, я йому покажу, як красти! - сердито промовив іван андрійович, тато сергійка. але як його знайти? - тату, тату! так дощ же був, тобто відбитки слідів мали залишитися! - відразу здогадався сергійко. - ти маєш рацію, синку, - погодився з сином батько. - ходімо, пошукаємо. і дійсно: на ґрунті чітко були помітні відбитки чоловічих чобіт. вони вели до краю городу і далі, до невеличкої хатинки неподалік. - ах ти ж негідник! - не втримався дід. це ж хата степана-невдахи, пияка тутешнього. ну, я - ні, тату, - твердо сказав іван андрійович. я сам до нього піду . поясню йому, що красти не можна. битися ми не будемо, не хвилюйся.  за годину тато повернувся і приніс мішок яблук. тих самих яблук, що зникли з дерева. про що він говорив зі степаном, тато не розповів, але після цього випадку степан вибачився перед ними, мовляв, біс попутав. і більше він ніколи нічого не крав.

Объяснение:

. У цьому році ми вивчали багато різних творів, знайомилися з різними героями. Але мене найбільше вразив Климко з одноіменного твору Григіра Тютюнника.

    Мене захоплює його наполегливість. Климко вперто йшов по сіль незважаючи на те, що був хворим, голодним, мав босі ноги і дорога була важка, бо треба було переховуватись від фашистів. Він нікому не жалівся, був сильним. Також мене вразила його кмітливість. Клим навчився правильно відігрівати ноги, вести себе у екстримальних ситуаціях. Не дивлячись на те, що був бідним, Климко за до себе жити його вчительку, на базарі дав старій бабусі тридцятку. Він співчував іншим, бо розумів, як важко жити під час війни.

    Особисто для мене Климко є предметом наслідування. Саме таким, на мою думку, є ідеал.