Для профи-охарактеризуйте героя древнегреческого мифа нужно написать название мифа, описание действий героя и его характер. можно на орфея (орфей и эвридика)?

Миф называется " орфей и эвридика". юноша орфей был сыном музы каллиопы,поэтому с детства обладал необыкновенным музыкальным талантом. его игра на кифаре и волшебное пение могли приводить в движение горы,камни,природу. однажды он повстречал прекрасную,робкую нимфу эвридику и сильно полюбил ее. вскоре после свадьбы эвридику,собиравшую в поле цветы,укусила змея,и нимфа умерла на руках мужа. орфей,потрясенный горем,отправился к царю подземного царства аиду и его прекрасной игре на кифаре ему удалось вымолить жизнь для жены. аид согласился с условием (чтобы он на выходе из царства мертвых не оглядывался на тень эвридики,иначе она останется тут навсегда). но орфей не выдержал,оглянулся. тень растворилась во мраке,а безутешный певец вернулся на землю. позже он предпринял вторую попытку вернуть жену,но на этот раз безрезультатно. вскоре его убила свора(по другому не назовешь) обезумевших женщин,отмечавших праздник бога диониса. орфей идет в царство аида из-за своей сильной любви к нимфе, и перед смертью за четыре года он не искал ей замену,-вот вам пример верности в любви. еще орфей наверное смелый,потому что живых людей,спускавшихся к аиду добровольно,можно было по пальцам левой руки посчитать. хотя,его любовь в этом поступке играет немалую роль,толкая на такое безумие. орфей,ну как и любой человек творчества: чувствителен,мечтатель-романтик,ему свойственны любовь,храбрость и преданность. ну чио-то вроде этого получилось.

У романі М. Булгакова "Майстер і Маргарита" є реальність і фантастика, сатира і любовна лірика. Особливо виділяються чотири глави історико-філософського характеру. Це "роман у романі" — оповідь про Христа і Понтія Пілата.

Глави про прокуратора Іудеї та Ієшуа Га-Ноцрі (Ісуса Христа) пише головний булгаковський герой — Майстер. Створений за біблійним сюжетом, цей роман став долею його автора. Майстер з волі Булгакова так виклав відому біблійну історію осуду і страти Христа, що в її реальності неможливо сумніватися. Історія вийшла така земна, така жива, начебто сам Булгаков був присутній при всьому цьому. Ієшуа в зображенні Майстра — не міфологічний персонаж, а жива людина, здатна відчувати і обурення, і досаду. Він боїться болю, боїться смерті. Але при зовнішній звичайності Ієшуа — незвичайна людина. Надприродна сила Ієшуа вкладена в його слова, у його переконаність в їх правоті. Але головна якість, що відрізняє Ієшуа від всіх інших персонажів роману, — незалежність розуму і духу.

Вони позбавлені умовностей і догм. Вони вільні. Незалежність і внутрішню стійкість не можуть убити в ньому ані сила влади Понтія Пілата, ані загроза смерті. Завдяки цій незалежності розуму і духу перед Ієшуа відкриваються приховані від інших істини. І він несе ці дуже небезпечні для влади істини людям.

Щоб створити такого героя, Майстер сам повинен маги хоч деякі його якості. Майстер сповідує ті ж істини, проповідує добро і справедливість, хоча він сам не був смиренним, терпимим і благочестивим. Але є в Майстрові та ж незалежність, та ж внутрішня духовна воля, що й у його героя, котрий йде на Голгофу.

 

З жахом слухає прокуратор Іудеї міркування про владу, у тому числі і про кесареву. Ієшуа говорить, що настане час, коли ніяка влада не буде потрібна. Такі слова Пілатові було не тільки страшно, але і ризиковано слухати. Охороняючи себе від сторонніх вух, прокуратор майже прокричав: "На світі не було, немає і не буде ніколи більшої і прекраснішої влади, ніж влада імператора Тиберія!" Ця фраза взята Булгаковим, природно, не з історичних джерел. Вона — із сучасних йому газет. Письменник замінив тільки ім'я. Узагалі, якби читачі могли прочитати роман у той час, вони напевно помітили б перегук описаної біблійної історії із сучасністю. Рішення Синедріону і Понтія Пілата нагадують рішення раппівців, Главреперткому й інших сучасних Булгакову офіційних організацій. Схожість — у звірячому, шаленому фанатизмі, у страху перед інакомисленням.

Булгаков знав твердо, що опублікувати роман він не зможе, що рано чи пізно він буде розіп'ятий за цей роман. Але в письменникові жила слабка надія на здоровий глузд сучасного йому "прокуратора". Не збулося.

Герой роману Майстра, Ієшуа Га-Ноцрі, засуджений. Його мирні промови, що заперечують насильство, більш небезпечні для влади, ніж прямий заклик до заколоту. Ієшуа небезпечніше вбивці, якого помилував Понтій Пілат. І хоча Ієшуа зумів підкорити прокуратора своїм розумом і дивною силою слова, Пілат відправляє на смерть саме його, боячись за себе, за свою кар'єру. Як політик Понтій Пілат переміг, але зазнав поразки перед великою силою духу. І прокуратор це зрозумів.

Понтій Пілат нагадував Булгакову деяких сучасних письменникові політиків і державних діячів. Але є істотна різниця: розправа над безневинним коштувала Пілатові важких душевних мук, а сучасним письменнику політикам вдавалося уникнути навіть докорів власного сумління. Так біблійний сюжет зіткнувся з реальним життям.