Провідміняти числівник триста девяносто вісім

Коли ми закінчили четвертий клас, у нас був справжній випускний бал. Ми прощалися з першою вчителькою, початковою школою. Було багато вітань, напутніх побажань. Мої однокласники приготували цікавий концерт, де кожен зміг продемонструвати свої таланти. Але найголовніше чекало на нас попереду, наступного дня. Ми заздалегідь домовилися: на честь знаменної події в нашому житті — закінчення четвертого класу — висадити деревця. Місце для майбутньої алейки шукати довго не довелося. Воно було поруч зі школою, біля спортивного майданчика. Про саджанці батьки домовилися у зеленому господарстві, і наступного дня батько Поліпи Фесенко привіз у багажнику машини саджанці беріз та лип. Копати лунки нам допомагали батьки, ми з дівчатками носили воду. Садіння перших дерев за загальним рішенням довірили нашим відмінникам.

Хтось із хлопців завагався: чи приймуться деревця, чи не зламає хто? їх заспокоїли. Деревця ми будемо регулярно поливати, навіть на канікулах, установимо чергування. Тут, біля посаджених дерев, ми потім пили чай з термосів, їли тістечка, і почалася дискусія: навіщо саджати дерева? їх і так багато. Самі й відповідали на свої питання.

Дерева будуть дорослішати разом із нами. Вони стануть прикрасою шкільного двора. У їхніх кронах знайдуть затишок птахи, а до лип під час цвітіння прилітатимуть бджоли.

Дерево — це чисте повітря й краса. Дерева, які ми посадили, роститимуть століття. І найголовніше — людина, яка у своєму житті посадила хоча б одне дерево, ніколи не зможе знищити ані кущ, ані дерево, зберігатиме природу. Якщо ти саджаєш дерева або квіти з чистим серцем, відкритою душею, ніколи вже не заподієш шкоди іншим людям.

Ми домовилися по закінченні дев’ятого класу теж посадити дерева. І після закінчення школи також. Залишимо після себе справжню алею і назвемо її «Алеєю добра й любові»

источник: Для чого люди садять дерева?  ЗНО

Объяснение: