План до твору івана нечуй-левицького "запоріжці"

1. портрет молодого лоцмана карпа.  2. отаман доручив карпу провести байдак порогами.  3. приготування, які зробили гребці перед походом.   4. долання порогів.  5. лихі передчуття.  6. катастрофа великого човена.  7. зачарована січ.   8. зустріч з запорожцями.  9. похід до гетьмана.  10. усі разом запорожці вирішили піти до церкви та спитати в бога, що їм зробити для україни

Одною з найголовніших речей в нашому житті є любов. Почуття, яке оспівують у піснях, про яке скла змальовують у картинах та віршах. Без неї ми не уявляємо свого буття.

Любов між двома людьми народжується з маленької симпатії, повільно переростаючи в щось більше. Це коли людина тобі небайдужа, тобі настільки цікаво з нею, що ти не хочеш з нею розлучатися. Не помічаєш маленькі недоліки та загалом сприймаєш її такою якою вона є.Кожен, напевно бачив закохану людину. До чого ж щасливі в неї очі! Вона ніби летить над землею, даруючи всім навколо якусь світлу радість. Закохана людина здатна на будь-якій подвиг і нерідко відкриває в собі талант до цікавого заняття.

Та любов буває різною. Наприклад, любов батьків до своїх дітей. Це, напевно, саме щире і краще почуття на світі. Ти можеш бути впевненим, що батьки ніколи не зрадять і завжди будуть поруч. Хоча і любов між батьками й дитиною не схожа на почуття між чоловіком і жінкою, це, безсумнівно, не менш захопливе явище.

Існує ще любов до Батьківщини, до рідного краю в якому ти народився. Де любо все що там є: дерева, луги, поля. В мене, наприклад, особливі почуття до мого отчого дому. Мені дорого все, що з ним пов'язано. Я дуже люблю свою сім'ю і знаю що вони люблять мене теж.

Насправді видів кохання є безліч - це і дружнє кохання, між бабусями та дідусями і їх онукам, та навіть любов до природи та до домашніх улюбленців.

Коли любов взаємна це прекрасно, але дуже часто трапляється навпаки. Нерозділене кохання дуже сумна річ, особливо в підлітковому віці. Коли молодим людям здається що це найбільша трагедія в їхньому житті. Це звичайно дуже сумно, але, як говорять у народі, "серцю не накажеш". Та часто така людина втрачає сенс життя і стає до всього збайдужілою. З часом любовні рани затягуються, залишаючи по собі неприємні згадки. Буває що після цього серце вже не здатне знов покохати. Та я вважаю що з цим потрібно боротися. У кожної людини є її друга половинка. Потрібно лише набратися терпіння і трохи почекати. Любові в цьому світі вистачить на всіх.

Звичайно кохання це важка праця. Пари, які багато років живуть у шлюбі, кажуть, що спочатку потрібно навчитися терпіння, повазі, бути небайдужим до проблем свою коханого. Це не так вже і важко. Адже коли на життєвому шляху зустрінеться людина, яка заполонить твоє серце, для неї захочеться робити все. І кожного дня змінюватися на краще та дарувати їй своє кохання.