Написать доклад по биологии как устроены мхи

Мхи это наиболее примитивные из групп наземных растений. они мало приспособлены к жизни на суше, поэтому привязаны к влажным, затененным местам. у мхов нет настоящей сосудистой ткани (ксилемы и флоэмы), нет настоящих корней (вместо них нитчатые выросты стебля - ризоиды). вода и минеральные соли поглощаются всей поверхностью тела, в том числе и .жизненный цикл мхов включает гаплоидный гаметофит и диплоидный спорофит. доминирующим поколением является гаплоидный гаметофит, который принимает на себя функции фотосинтеза, водоснабжения и минерального питания. для обеспечения полового процесса необходима капельножидкая среда. половое и бесполое поколение мхов не разделены, а представляет одно растение. гаметофит развивается из гаплоидной споры. у разных видов мхов гаметофит может быть однополым (двудомным) и разнополым (однодомным). органы полового размножения (гаметангии) образуют подвижные сперматозоиды и неподвижные яйцеклетки. оплодотворение яйцеклетки происходит внутри женского полового органа. из зиготы медленно развивается диплоидный спорофит, который представляет собой коробочку (спорангий), находящуюся на гаметофите и получающую от него питание. в коробочке путем мейоза образуются гаплоидные споры.наиболее известными представителями мхов являются кукушкцнлен и сфагнум. стебли сфагнума имеют,светло-зеленый цвет и несут на себе мутовки ветвей, листья которых не имеют жилкования. у взрослых растений сфагнума нет ризоидов, и на болотах они образуют плотные подушки из прямостоячих ветвей. листья (филлоиды) наряду с хлорофиллосодержащими клетками имеют мертвые клетки с утолщенными стенками, впитывающие воду. сфагновые мхи - торфообразователи. торф образуется в результате накопления и уплотнения отмерших нижних частей гаметофита. их разложение не происходит из-за низкой кислотности и недостатка кислорода. торф широко используется как топливо, удобрение и сырье в промышленности. сфагнум обладает бактерицидными свойствами, и его используют в медицине.

Вибери щось з цього.ембріональна індукція — взаємодія між частинами організму, що розвивається, у багатоклітинних, безхребетних і усіх хордових. історія редагувати явище було відкрито в 1901 році при вивченні утворення зачатка кришталика ока у зародків земноводних. гіпотезу про механізм диференціювання, що дістав назву ембріональної індукції, на підставі експериментальних даних висунули шпеман і мангольд в 1924 році. гіпотеза редагувати згідно з цією гіпотезою, існують визначені клітини, які діють як організатори на інші, відповідні для цього клітини. в умовах відсутності клітин-організаторів такі клітини підуть іншим шляхом розвитку, відмінним від того, яким вони розвивалися б в умовах присутності організаторів. проілюструвати це можна тим самим експериментом 1924-го року, який показав, що диференціювання значною мірою контролюється впливом цитоплазми клітин одного типу на клітини іншого типу. експеримент редагувати г. шпеман і його співробітниця х. мангольд відкрили у зародків амфібій «організатор». контрольний експеримент був проведений хільдою мангольд в 1921 році. вона вирізувала шматочок тканини з дорсальної губи бластопора гаструли гребінчастого тритона (triturus cristatus) із слабопігментованим зародком, і пересадила її у вентральну область іншої гаструли близького виду, а саме, тритона звичайного (t. vulgaris), зародок якого характеризується щедрою пігментацією. ця природна різниця у пігментації дозволила розрізнити в химерному зародку тканини донора і реципієнта. клітини дорсальної губи при нормальному розвитку утворюють хорду і мезодермальні соміти (міотоми). після пересадки у гаструли-реципієнта з тканин трансплантата розвивалася друга хорда і міотоми. над ними з ектодерми реципієнта виникала нова додаткова нервова трубка. у результаті це призвело до утворення осьового комплексу органів другого пуголовока на тому ж зародку. зв'язок із загальною концепцією регуляторних механізмів онтогенезу редагувати явище ембріональної індукції тісно пов'язане з такими поняттями, як морфоген і морфогенетичне поле (morphogenetic field). ще шпеманом було показано, що інактивовані нагріванням тканини організатора зберігають індукуючу активність і середовище з-під ізольованого організатора також індукує ектодерму. пізніше було показано, що багато тканин дорослих тварин індукують нейралізацію ектодерми. також було відкрито речовини-індуктори, такі як хордин і ноггін (діють побічно, через пригнічення bmp (. bone morphogenetic protein) — епідермального індуктора, його інактивація хордином і ноггіном викликає нейралізацію ектодерми), і багато інших.