Продовження віршу ліни костенко чайка на крижині, пліз дуже потрібно !

Вцьому році зима не вдягала білої свити.  часом вже й приміряла, та хтось її зразу крав.  пошукала, що ж робити? --  бідувала в старій із торішніх зів’ялих трав.  як колись лютувала, стелила рядно ожеледиць.  сперечалася з морем, несла сум’яття вітрів.  все збиралась на силі, та не встигла огледіться,  як проснулись дерева і на одрі лід потемнів.  крига буйно ломилась у відкриті двері протоки.  лід кришився, б’ючись об каміння   і нарешті по одрі -темній, широкій -  на останній крижині самотня чайка пливе.  - ти куди ж розігналась? чи бува не до самого моря?   чайки держаться гурту, а ти відпливеш одна.  а крижина тонка. а крижина майже   ну, а що, як її підмиє вода весняна?   ну, а що, коли їй та удержать тебе несила?   затріщить і ві піде вода   - дивна людино! я ж маю крила,  нащо крилатим ґрунт під ногами?  

Епітети: білі,бундючно,чорному,хижий,нахабно,зваженийю. метафори: зал реве,лисніє квадратовий ринг,честь крокує