Напишіть твір будь-ласка, кохання-щастя чи вязниця, бог від якої заховав ключі?

найчарівніший прояв любові — кохання. це почуття знову й знову доводить, що без нього життя втрачає сенс. кохання змінює людину, в її душі ніби розквітає чарівна квітка, яка своїм тонким ароматом заповнює кожну клітину; кохання дарує людині радість, гармонію — саме таким є ідеальне уявлення про це почуття. та чи існує таке кохання? чи кожна людина зустріне його на своєму шляху? на мою думку, кохання, у тому разі, коли воно дійсно справжнє, — це важке випробування. таке почуття ніколи не покине людину, які б не були обставини. йому байдужі відстань, час, вік, розставання. не завжди можна ототожнити таке почуття із щастям. навпаки, зазвичай воно приносить великі страждання, часто закінчується трагічно: смертю, в'язницею, божевіллям. тому людина часто обминає своє справжнє кохання і знаходить буденність, у якій і проживає тихо та спокійно своє життя — без великого щастя, але й без великого горя.більш примітивні люди взагалі не здатні на це піднесене почуття. для них кохання — лише задоволення фізіологічних потреб. хоча така «штучна» любов і здається стабільною, іноді вона закінчується дуже швидко, або навіть переходить у відразу та ненависть. бо люди не можуть жити разом протягом тривалого часу, не маючи нічого спільного. таким чином, виникають конфлікти, що неминуче ведуть до руйнування хиткого сімейного союзу.трапляється й таке, що людина задля надбання матеріальних цінностей нехтує своїм справжнім коханням. шлюб за розрахунком у сучасному житті — річ зовсім не рідкісна. іноді ж навпаки — щире кохання стає неможливим через соціальну нерівність чи через інші життєві обставини, що його не стосуються.тож справжнє кохання — це велике надбання людини. воно формує особистість, визначає її сутність: воно стає головним випробуванням у житті людини, робить її щасливою або нещасною. то чи існує справжнє кохання сьогодні? мабуть, що так,   оскільки й зараз люди продовжують здійснбвати безглузді та героїчні вчинки задля кохання і страждати від цього. це й робить їх людьми.

Почему Александр Сергеевич Пушкин назвал свою повесть «Капитанская дочка»? Повествование ведется от имени Петра Гринева, но Пушкин не случайно посчитал главной героиней Машу Миронову. Она сыграла важнейшую роль в судьбе Гринева. Мария Ивановна – воплощение лучших черт русского женского характера.

В начале повести Маша является застенчивой, скромной девушкой с непримечательной внешностью. Швабрин пытается охарактеризовать ее  «совершенной дурочкой». Маша -  тихая, трусливая девушка, которая трепещет от выстрела из ружья. Однако, во время тяжелых испытаний она находит в себе силу и мужество противостоять им. Мария Ивановна испытала страшные потрясения: казнь отца и убийство матери. Она тяжело заболела, а после выздоровления оказалась в зависимом положении от Швабрина. Но у нее хватило мужества в присутствии Пугачева отказать Швабрину. «А мне  легче было бы умереть, чем сделаться женою такого человека» - пишет Маша Гриневу и просит его о . Петр Гринев Марию Ивановну и отправляет к своим родителям. Он уверен, что «нельзя ее узнать и не полюбить».Еще большее мужество проявила Мария Ивановна, когда отправилась в незнакомый Петербург, чтобы Гринева. Случай свел ее с Екатериной II. Она не побоялась возразить государыне, когда оправдывала великодушие Гринева, который взял всю вину на себя. В образе Маши Мироновой Александр Сергеевич Пушкин показал лучшие черты русской женщины: умение сильно и верно любить, глубоко чувствовать, готовность жертвовать собой, отстаивая правду. Честность, нравственность и чистота – основные качества Марии Ивановны – позволили ей отстоять свою любовь, обрести семью любимого человека.