Висловіть свою думку щодо "міфу про тягар білої людини"

3. «міф про тягар білої людини». в останній третині xix ст.  індія стає найціннішою та найпривабливішою колонією великої британії. як і раніше, з індії експортується сировина та продукти харчування, ввозяться вироби  промисловості, зростає товарообіг. ійські підприємці все активніше починають ввозити до індії капітали, здійснювати дуже вигідні інвестиції, будувати текстильні фабрики на місці. адже це дозволяло економити на транспортних витратах та заощаджувати на зарплатні робітникам. будівництво фабрик, залізниць, шахт і копалень, де видобували вугілля і руду, сприяло появі нового прошарку в індійському суспільстві -  промислових робітників. формуєтьсянаціональна буржуазія, яка на початку займається переробкою сільськогосподарської продукції, виготовленням товарів першої необхідності, але поступово нагромаджує капітал для більш серйозних справ. для іння такою великою країною, як індія, потрібні були підготовлені чиновники. молоді індійці з вищих каст здобували освіту в університетах великої британії, а повертаючись на батьківщину, утворювали прошарок  національної інтелігенції. нові верстви суспільства прагнуть змінити колоніальний статус індії, отримати всю повноту влади в своїй країні. на відміну від стихійних виступів попередніх десятиріч, вони обирають  парламентські методи боротьби, створюють політичні партії та рухи. найбільшу партію -  індійський національний конгрес (ihk)  було засновано в  1885 р. ійці дозволили діяльність цієї партії, оскільки її керівництво обрало не революційні методи боротьби, а  тактику поступового тиску на владу для задоволення своїх вимог. у майбутньому саме такі дії ihk принесли їй успіх в боротьбі за незалежність багатонаціональної індії. у період зародження та розвитку капіталізму в провідних країнах азії відбувається певна зміна колоніальних методів іння, вони стають цивілізованішими. це дає змогу європейським інтелектуалам говорити про  особливу культурну місію білої людини  в країнах сходу. громадські і політичні діячі, що належали до різних суспільних течій - ліберали, консерватори та навіть соціалісти - почали заявляти, що з приходом європейців у країни азії і африки життя корінних народів покращилося. вони почали користуватися результатами прогресу, долучатися до сучасних знань тощо.

1. древнейшие люди обладали массой отличий от современного человека. согласно некоторым антропологическим теориям эволюции, лицевые кости, объём мозга и строения позвоночника древних отличалось от костного строения homo sapiens. социальные связи древних лююдей носили более примитивный характер, нацеленный на создание общества собирательства, охоты, размножения и выживания. 2. главным отличием древних людей от животных была их способность преобразовывать окружаюющуюю действительность с разума и создавать примитивные орудия труда и охоты. 3. необходимо понимать, что те орудия, которые древние использовали для труда, могли также быть использованы ими и на охоте. к основным древнейших орудий труда и охоты можно отнести: камни, копья, огниво, булавы, долото, топоры, дубины и.т.д. более совершенными орудиями являются лук и нож. вышеперечисленными орудиями выполнялась разнообразная работа, начиная от разведения огня, свежевания туш и заканчивая охотой. 4. древние лююди добывали пищу собирательством и охотой. первым обычно занимались женщины, вторым - мужчины.  подходы к периодизации всемирной в науке отличаются от страны к стране, от одной парадигмы к другой. условно принято подразделять на семь основных периодов: 1. первобытность. (ii млн. л.н - iv т.л.н.) 2. древность.(iv т.л.н - viii в. до н.э) 3. античность (viii в до н.э - iv н.э) 4. средние века (v в н.э - xiv в н.э) 5. ренессанс (возрождение) (xiv в н.э - xvi в н.э) 6. новое время (xvii в   н.э - xix в н.э) 7. новейшее время. (xx-xxi вв) в рамках каждого периода существует своё, более мелкое деление. так античность и средневековье принято разделять на "позднее" и "ранее", тоже самое применимо и к ренессансу, который также бывает "северным", "флорентийским" и другие периоды также имеют своё специфическое деление. каждой эпохе соответствует свой быт и культура.