Аналіз вірша "лебеді материнства" василь симоненко

Автор:   в. симоненко рік:   1981 (вийшов друком) літературний рід:   лірика жанр:   ліричний вірш (колискова) вид лірики:   громадянська провідний мотив:   любов до матері й батьківщини. віршовий розмір:   хорей тип римування:   суміжне форма оповіді:   монолог тема «лебеді материнства»:   відтворення материнського співу над колискою дитини, в якому висловлюється тривога жінки за долю сина, чистоту його душі. ідея «лебеді материнства»:   уславлення материнської любові, яка буде її дитину протягом життя; мати, як і батьківщина, єдина, неповторна для кожної людини. основна думка  «лебеді материнства» можна все на світі вибирати, сину, вибрати не можна тільки батьківщину. художні засоби  «лебеді материнства» поет визбирав із золотих розсипів рідної мови образні словосполучення (метафори, епітети, порівняння), вдихнув у них таку магічну силу, таку чарівність незвичайну, що й ми, читачі, проймаємося тим дивовижно казковим світом, своєрідним теплом, у якому виростає син. повтор: можна все на світі вибирати, сину, вибрати не можна тільки батьківщину. епітети:   «білява хата», «лебеді рожеві», «тихі зорі», «золоте сузір’я», «хмільні смеркання», «сиві очі». метафори:   «мріють криками… лебеді», «темряву тривожили… півні», «танцювали лебеді», «заглядає в шибку казка», «лебеді… лоскотали марево», «…будуть мандрувати очі материнська і білява хата», «прий- дуть верби і тополі», «стануть… листям затріпочуть… душу залоскочуть». порівняння:   «лебеді, як мрії». інтонації:   щирість, відвертість, довірливість, таємничість (досягнуто алітерацією звуків р, л).

Умісті моєму багато різних вулиць: і великі, і маленькі, і широкі, і вузькі, з високими будинками, і не дуже, але рідна мені вулиця тільки одна. історію появи свого двору я не знаю, мої батьки жили в іншому місті (районі), але я знаю безліч подій, які відбувалися на моїй вулиці, знаю кожне дерево, кожен затишний куточок, куди можна сховатися під час гри в хованки. я знаю практично всіх дітей свого двору. разом ми часто влаштовуємо різноманітні змагання, граємо, жартуємо, розмовляємо. я люблю свою вулицю в будь-який час року. навесні на деревах розквітає бузок, від цього все навколо просочується приємним ароматом квітів. влітку весь двір стає схожим на мурашник, бо на вулиці з'являється багато людей, тому що всі жителі виходять погрітися на сонечку. восени двір забарвлюється в усі відтінки червоного і жовтого, стає надзвичайно красиво. взимку всі засинає і навколо стає тихо. моя вулиця - це те місце, до якого я ставлюся з особливим почуттям. вона мені дуже дорога, тому що тут я ріс, знайомився з новими людьми, багато чому навчився. саме з моїм двором пов'язано багато щасливих і радісних моментів мого життя. моя вулиця назавжди залишиться в моєму серці незалежно від того, де я буду жити в майбутньому.