Іть найти твір на тему герої не вмирають

Тільки той народ, який шанує своїх героїв, може вважатися великим. впали останні краплі крові на втом- лену від боротьби землю. сподіваюся, що останні. більш ніж три місяці напруженої боротьби не пройшли да- ремно і мету майже досягнуто. та май- дан ніяк не зітхне з полегшенням і нібито до перемоги залишилося ступити лише декілька кроків. але зробити їх че- рез тіла загиблих надто важко. на самому початку революційних подій, коли нікому і в голову не мог- ло прийти, чим усе обернеться, сло- ва «слава україні! героям слава! » зда- валися простим вітанням. не всім, але для більшості це було звичайним гас- лом, яке підіймало дух, додавало сил, та й відрізняло «своїх» від «банди». ця кривава «війна» назавжди зо- станеться у нашій пам'яті. вона зали- шить свій відбиток не лише на сторінках підручників з історії, а і в душах та серцях всіх українців. цю війну будуть пам'ятати віками, як не забудуть і її героїв. ні в кого вже немає сумнівів, хто вони. небесна сотня. яка справді «душу й тіло по- ложила за нашу свобо- ду». це ті, хто віддали життя за кожного з нас. з цими смертями «сла- ва україні! героям сла- ва! » перестало бути про- сто вітанням. це віддання шани найкращим, котрі в найважливіший і, водно- час, найважчий момент не злякалися і пожертвували собою заради кращого життя всіх у цій країні, заради щасливого майбутнього нашої неньки-україни. тепер ми не мо- жемо здатися, та й просто не маємо права. ми маємо довести їх справу до кінця. і нехай буде за що казати «сла- ва нації! ». і нехай не буде кому вслід кричати «смерть ворогам! ». бо всі, хто якось причетний до цих подій, люди з верхівки влади, які, мов маріонетками, керували міліцією та «беркутом» і, не вагаючись, обривали ниточки людсь- кого життя, мають бути покарані. ми повинні докласти всіх зусиль, щоби до- битися справедливого суду для тих, хто винен у злочинах проти нашого наро- ду. ми мусимо зробити все, щоби таке більше ніколи не повторилося і ніхто не вмирав через нечесних людей при владі. щоб справжні герої не відправлялися на небеса передчасно. в їхню честь будуть названі вулиці, площі, проспекти, скверики та парки. по всіх містах, у кожному куточку україни їм поставлять пам'ятники. ці дати і події наші нащадки будуть вчити напам'ять, і наш обов'язок – не дати їм про це забу- ти. щороку 20 лютого ми будемо згаду- вати і поминати наших героїв. звісно, це не поверне їх до життя. але ж герої не

Добрий день, Митько! Пише тобі зовсім незнайома дівчинка, яка прочитала повість Я. Стельмаха «Митькозавр із Юрківки або Химера лісового озера». Мені дуже сподобалися ваші пригоди і те, як ти із своїм другом поводився у різних ситуаціях. Я побачила, що ти з Сергієм справжні товариші і романтики. Ти був настільки доброзичливий та довірливий, що повірив розповіді місцевого старшокласника Василя про чудовисько з лісового озера. Саме біля цього озера тебе з Сергієм оселила бабуся. Ти молодець, що не злякався цієї розповіді і вирішив будь-якою ціною зловити його або хоча б побачити химеру. Ти виявив неабияку кмітливість у виготовленні пасток для химери. І ти, і Сергій проявили незвичайну наполегливість під час нічних чергувань у очікуванні чудовиська біля озера. А коли тобі було страшно, ти не соромився у цьому зізнатися, чим ще раз підтверджував свою сміливість. Дякую тобі за хвилини цікавих пригод, які я пережила, читаючи оповідання, і за ті уроки доброти, які те мені надав.Усього тобі найкращого і прощавай!