Твир опис примищення у науковоиу стили

Довженкова хата. на канікулах я був на гостинах у бабусі, і вона вирішила показати мені хату-музей відомого українського письменника олександра довженка в соснівці. усе тут на подвір’ї і в самій хаті залишилося таким, яким було за життя письменника. перед самою хатою, ще на вулиці, зустрічає відвідувачів скульптура молодого довженка. на подвір’ї — старезний колодязь із цямриною та журавлем, ворота з дашком, клуня з сільським знаряддям праці.у сінях хати стоїть ступа, барильце для води, драбина, весло, скриня, дерев’яні ночви. назви та призначення предметів побуту мені пояснювала бабуся, і це для мене було надзвичайно цікаво, бо я довідався стільки нових слів! зараз ці слова називаються архаїзмами, бо названі предмети вийшли з ужитку. у першій кімнаті відразу бачиш колиску, яка підвішена до стелі. на чільному місці — велика піч, уздовж стін стоять лави. на стіні висить мисник, там виставлені барвисті глиняні миски, дерев’яні ложки та тарілки. і звичайно ж, у хаті багато рушників, на яких крім узорів вишиті слова з пісень, прислів’я, приказки. бабуся багато розповідала мені про письменника, мені буде цікаво познайомитися з його творами.

ШЕВЧЕНКОВА МОГИЛА

Був пишний липневий ранок 1880 року, 19 липня. Ми поїхали з Канева на Шевченкову могилу низом, понад Дніпром.

Дорога повилась під горами. Чудові садочки, притуленні на горах або сховані в задинах, були наскрізь пронизані сонцем. Через яблуні та вишні блищала яснозелена трава, як килим, розстелений на крутих горах. Дніпро синів недалечко за низиною, вкритою то сірим піском, то густими кутами осокора. Між двома лапичастими горами було видно провалля, промите дощовою водою. Минули ми ту дику, але поетичну картину. Знов виступили рядами широкі боки гір, вкриті місцями рідкими старими дубами. Дніпро розкішно ллється більше верстви завширшки попід самими горами. Тут, за три верстви до Канева, стоїть над Дніпром Шевченкова гора.