Твiр мiнiатюр (вiд чого залежить мiй власний вибiр )

Твір-мініатюра "від чого залежить мій власний вибір" якщо задати це питання різним людям,то думки розійдуться.багато хто подумає,що від батьків,адже як завджи кажуть "батьки поганого своїй дитині не побажають",але це не так,твій вибір на сам перед залежить від самого тебе,від твого бажання чи від твоєї мрії.вибір є у кожної людини і вона сама вирішує що робити і як робити. отже,мій власний вібир залежить тільки від мене.

Провідним поетичним образом у поезії м. семенка є місто. його він оспівував у кількох поезіях з однойменною назвою. ці твори мають другу назву за першим рядком: «вдихаю я тонку », «блимно і крапно», «сонце осві», «зойкно вилі», «вечір », «місто мокре», «ось те ». а також у віршах із надзвичайно промовистими назвами, що відображають міську атрибутику: «будинки», «тротуар», «улиці», «асфальт», «в кафе». михайло семенко захоплюється міськими пейзажами, із задоволенням удихає запах бензину, обожнює швидкий рух, який він називає «життєрухом», любить посидіти з друзями в кав’ярні, сходити в кіно, яке входило тоді в моду. у поезії він головним критерієм вартості вважає оригі­нальність думки й словесну гру. навіть із назв творів михайла семенка можна зрозуміти, що він є прихильником неологізмів. про значення багатьох таких слів читач легко здогадується, а над деякими доводиться задуматись. твори м. семенка три­мають читацьку думку в постійному напруженні, тому їх цікаво читати й аналізувати. візьмімо, наприклад, вірш «бажання». тільки такий оригі­нальний митець, як михайло семенко, міг поставити таке без­глузде, на перший погляд, запитання: - чому не можна перевернути світ? - щоб поставити все догори ногами? виявляється, що подібне «бажання» м. семенко може здій­снити сам, і не знайдеться сміливця, хто посмів би йому заперечити. перевертання світу, здійснене ліричним героєм поезії м. семенка, виглядає дещо дивним. він стягує місяця й дає йому «березової каші», роздає дітям зірки замість іграшок, а служниці маші дарує весняні берези, щоб її покохав петька. михайло семенко любить постійні зміни, постійну динаміку, його не влаштовує навіть сама природа, він називає її «» і прагне, щоб її «чорти вхопили», адже його «бажання» неможливо виконати. вірш «запрошення» — це звернення до прийдешніх поко­лінь. поет усім тим, хто хоче його «духа визвать» обіцяє пока­зати безліч світів «оригінальних і капризних», безліч шляхів, а також відчинити замкнуті двері. михайлові семенку вдалося перемогти «всі стихії й дощі», тому, звичайно, прогулятися з ним уночі було б цікаво. таку ж цікаву прогулянку обіцяє поет і в другому вірші з ана­логічною назвою «запрошення». цього разу він пропонує підня­тися на батиєву гору, бо там « гарно », « симпатично й різнобарвно ». поет знає, що дехто дивиться на футуристів «як на звірів», проте він хоче подолати таке несправедливе ставлення з боку суспіль­ства до нього і його друзів, прагне довіри й доброзичливості з боку читачів, він пише: люди ми сильні, молоді, сміливі — не боїмось нікого й бажаємо усім добра.

джерело:   бібліотека української літератури © ukrclassic.com.ua