Моє враження від героїв івана і марічки за твором м.коцюбинського (тіні не забутих предків)

марічка - поетична дівчина, знає секрети навколишньої природи, ворожіння. вона складає співанки, які з’являються «ніби самі по собі». вона настільки чиста, що вміє відповісти добром на зло. ще в дитинстві вона назавжди серце іванка до себе, пригостивши його цукеркою у відповідь на спробу побити її.

іван – це також людина в природному стані. він прекрасний господар, «ґазда». іван знає прадавню мудрість про те, як треба доглядати за худобою, як зберегти овечок від злих духів. для нього видається цілком природним, що сусідка химка є відьмою і може обертатися у жабу та білу собаку. а в лісі, звісно, бродить чугайстир та полює на нявок.

іван тонко відчуває природу навкруги себе. мабуть тому він не тільки добрий господар, але й грає на флоярі. він здатен на велике почуття і в кінці віддає життя за мрію. не може жити без радості та кохання.

вони - люди природи, єдині зі світом природи. 

романтичний характер ранньої творчості тараса шевченка

літо 1840 року було вирішальним у житті тараса шевченка. вийшла його перша книжка поезій — "кобзар". критичні відгуки були різними, їх було багато, та всі вони зійшлись на визнанні великого поетичного хисту шевченка. і справді, навіть перші його романтичні поеми "тополя", "причинна", "тарасова ніч" — це чудові, художньо довершені твори.

причинна і тополя. дві трагічні дівочі долі. дівчину-сироту розлучили чужі люди з коханим, і вона стала причинною. у страшну буряну ніч блукає вона біля гаю, козаченька молодого. буря душевна, що позбавляє дівчину розуму, зіставляється з бурею над нічним дніпром. особливістю ранніх романтичних творів шевченка є те, що образи їхні сягають своїм корінням у глибини народної творчості. навіть фантастичні образи русалок відтворені так, як уявляв їх народ: це покритки та діти покриток, які були на землі скривджені людьми. а тема вірного, єдиного на все життя великого кохання — основна в українському фольклорі. не може жити без милого дівчина, та й козак, впізнавши в мертвій, залоскотаній русалками дівчині свою кохану, у відчаї розбиває собі голову об дуб.

одинока тополя, що росте в широкому полі це одинока жіноча доля, яку гне вітер до самого долу. дівчина знає, що не навчиться більше її серце любити, належить воно козаченьку, що загинув у чужих степах. і перетворюється вона на тополю, щоб не виходити заміж за нелюба.

не вернулася додому,

не діждала пари —

стоїть, тонка та висока,

до самої хмари.

реальні картини козацької вольниці, повстань українського народу проти польських поневолювачів знайшли романтичне оспівування в поемах "тарасова ніч", "гамалія", "". шевченко створює романтичні, яскраві образи легендарних ватажків народних повстань: тараса трясила, наливайка, залізняка, ґонти. як і в романтичних поемах про жіночу долю, авторська оцінка подій повністю збігається з народною. матеріали його поем — це спогади старих людей, зокрема діда івана, ще живих ів, пісні кобзарів.

ранній романтичній творчості шевченка, нарівні з фантастичною таємничістю, притаманна і висока народність, правдивість, інтерес до історії рідного краю.