Сочинение на тему что есть для меня счастье ? ?

По моему мнению счастье-это когда мои родные рядом со мной. я думаю самое главное иметь хорошее образование. я счастлива видя утром улыбку своей мамы, доверчивый взгляд папы и добрые глаза сестры. для одного человека счастье-это утренне пение птиц, для другого смех своего ребенка. у всех есть свое счастье. у мамы, папы, брата, сестры. к примеру мама счастлива, что у нее есть я. вот это и есть

ось уже пішов шостий рік, як ви навчаєтеся в школі. згадайте, скільки книжок прочитано вами — малих і великих, навчальних і художні ваша копітка праця не марна, адже те, що ви знали в 1 класі, важко порівняти з тим, що знаєте сьогодні. неабияку роль у вашому духовному збагаченні відіграє художня книжка. усі ваші знання — передусім із книжок! ваші вчителі й батьки стали мудрими саме завдяки навчанню й книжкам. як же все починалося?

першим українським книгам майже тисяча років! що це за книги? хто їх написав? до сьогодні їх дійшло небагато, а точніше — зовсім мало. це — «руська правда», «ізборники» святослава, «повість минулих літ»нестора  літописця, «слово про ігорів похід» невідомого автора, «слово про закон і благодать» митрополита іларіона та ін. давню історію нашого краю ми знаємо передусім завдяки «повісті минулих літ».

в xi ст. при церкві святої софії київської ярослав мудрий організував освітній центр, де було створено першу в київській русі бібліотеку, у якій велася й велика перекладацька робота. тут із грецької на старослов'янські мову, зрозумілу всім освіченим людям, перекладали книги не тільки церковного, а й світського змісту. ярослав любив читати церковні книги та проводити благочестиві бесіди зі священиками й ченцями. за любов до знань і розсудливе іння державою ярослава прозвали в народі мудрим. на жаль, славетна бібліотека ярослава мудрого загубилась у віках і до сьогодні не знайдена.

що це за старослов’янська мова, якою перекладали книги? її ще називають церковно-слов’янською, або староболгарською. річ у тім, що в x  ст.,  коли було хрещено русь, русичі ще не мали своєї богослужебної літератури. святе письмо треба було перекладати з грецької, аби його розуміли й хрещені русичі. для перекладу було запозичено абетку в болгар. її створили брати кирило й мефодій, які жили в болгарії в ix ст. тому старослов'янські мову називають староболгарською, а церковнослов’янську називають так тому, що нею послуговувалися передусім у церковній літературі.