Назовите шедевры музыкального искусства, созданные во второй половине XIX в. и ставшие мировой классикой.

М. А. Балакирев — автор многих замечатель­ных произведений. Им созданы музыка к трагедии Шекспира «Король Лир (1858—1861), симфони­ческие поэмы «Тамара» (1882) на стихи М. Ю. Лер­монтова, «Русь» (1887) и «В Чехии» (1905), «Ис­панская увертюра» (1886), «Увертюра на темы трёх русских песен» (1858). Для фортепиано, свое­го любимого музыкального инструмента, он создал великолепную фортепианную восточную фанта­зию «Исламей» (1869), навеянную впечатлениями от путешествий по Кавказу. Сорок романсов («Гру­зинская песня», «Песня Селима», «Песня золотой рыбки»), сонаты, мазурки, ноктюрны и вальсы, сборники русских песен являются лучшими до­стижениями композитора.
Александр Порфирьевич Бородин, будучи крупным учёным-химиком, отдавал всё своё вре­мя научным исследованиям. По его собственному признанию, сочинять музыку ему приходилось лишь в период болезни. Музыкальное творческое наследие композитора невелико, но существен его вклад в развитие русской музыкальной культуры. Произведения Бородина составляют славу и гор­дость отечественной музыки. Их отличают бога­тырский размах и эпическое величие, яркая красочность и уди­вительная простота. Это 3 классические симфонии (1867, 1876 («Богатырская») и 1887), камерная музыка, 15 романсов на сти­хи русских поэтов (в их числе следует выделить романс на пуш­кинские стихи «Для берегов отчизны дальной», 1881).
Единственная опера «Князь Игорь» (1869—1887), над созда­нием которой Бородин работал 18 лет, стала одним из самых яр­ких достижений русского оперного искусства. Основой для её создания послужил выдающийся памятник древ­нерусской литературы «Слово о полку Игореве», написанный в конце XII в. После смерти компози­тора опера была завершена его друзьями — Н. А. Римским-Корсаковым и А. К. Глазуновым. Блестящий успех премьеры на сцене Мариинского театра в Петербурге в 1890 г. лишь подтвердил исключительное место А. П. Бородина в истории русской музыкальной культуры.
Романтический период в творчестве Римского-Корсакова был не столь продолжительным, его влекли героические страни­цы исторического прошлого русского народа. В 1872 г. он соз­даёт первую оперу «Псковитянка» на сюжет пьесы поэта и дра­матурга Л. А. Мея (1822—4862). Эпоха царствования Ивана Грозного, тревога, напряжённая драматическая борьба чувств, стихия русской вольницы, неукротимость гнева народного пере­даны в музыке оперы. Картины из жизни царского опричника в ту же историческую эпоху воссозданы в опере «Царская невес­та» (1898).
Ещё не раз Римский-Корсаков обратится к истории. В опере «Сказание о невидимом граде Китеже» (1904) отражены собы­тия жестоких времён монгольского нашествия на русские зем­ли. Образ невидимого и недоступного врагам великого града Ки­тежа символизировал мечты русского народа о мирной и счаст­ливой жизни. Знаменитый симфонический антракт «Сеча при Керженце» стал едва ли не лучшим музыкальным изображени­ем битвы в истории мировой музыкальной культуры. Поэтиче­ский образ русской женщины Февронии, созданный с помощью плавных, торжественных мелодий, раскрывал глубокие нравст­венные и философские проблемы этого произведения.

В 1860—1870-е гг. русская музыкальная культура переживала заметный подъём. В эти годы открылись Петербургская и Московская консерватории, сформировалась «Могучая кучка» — союз замечательных композиторов: А. П. Бородина, М. П. Мусоргского, М. А. Балакирева, Н. А. Римского-Корсакова и др. «Кучкисты» стремились к новаторству. Поиск новых стилей и жанров они вели, опираясь на традиции народной музыки.
Наряду с петербургской школой в это время сформировалась школа московская во главе с П. И. Чайковским. Если «кучкисты» тяготели к новому видению музыкального творчества, основывавшемуся на пристальном изучении исторического и этнографического материала, то «москвичи» были тесно связаны с европейской классикой.
Обе школы внесли свой вклад в расцвет русской музыкальной культуры, создали блестящие образцы романсов, опер, балетов, камерно-симфонической музыки. Их деятельность определила пути развития российской музыкальной культуры в XX в., когда на смену классикам пришли А. Н. Скрябин, С. В. Рахманинов, И. Ф. Стравинский, С. С. Прокофьев.

ответ:

«книга пісень» — перша збірка г. гейне, що принесла йому славу романтичного поета. вона вийшла друком у 1827 році, до неї увійшли вірші 1816-1827 років. «книга пісень» г. гейне аналіз більша частина віршів створена під впливом яскравого почуття до двоюрідних сестер — амалії та терези, в яких поет по черзі закохувався. його почуття залишилися без відповіді. але під пером талановитого митця розповідь про нещасливу любов вийшла далеко за біографічні межі: «книга пісень» — справжня перлина німецької літератури. збірка складається з трьох частин:   «юнацькі страждання» — кохана з’являється до нього в уяві; «ліричне інтермецо» — кохання розцвітає у сновидіннях; «знову на батьківщині» — любов оживає лише в пам’яті поета. “самотній кедр на стромині” аналіз самотній кедр на стромині в північній стоїть стороні, і кригою й снігом укритий, дрімає і мріє вві сні. і бачить він сон про пальму, що десь у південній землі сумує в німій самотині на спаленій сонцем землі. (переклад л. первомайського) саме цей вірш можна вважати зразком романтичної поезії. через образи природи автор передає свої почуття. ніколи не зустрітися кедру і пальмі, ніколи не бути поету зі своєю коханою. здавалось би, ми читаємо про звичайні події з життя людини. але звичайне любовне розчарування переростає в трагедію самотності людини в бездуховному міщанському і. перед нами постають образи-символи самотності. “чому троянди немов неживі” аналіз чому троянди немов неживі, кохана, скажи мені? чому, скажи, в зеленій траві фіалки такі мовчазні? чому так гірко дзвенить і співа жайворонком блакить? чому в своєму диханні трава тління і смерть таїть? чому холодне сонце поля в задумі похмурій мина? чому така пустельна земля i сіра, мов труна? чому мене, мов безумця, в пітьму моя печаль жене? скажи, кохана моя, чому покинула ти мене? (переклад л. первомайського) однією з особливостей збірки можна вважати пейзажні замальовки, де природа виступає як жива істота: подібно героєві вона сумує і радіє. вірш звучить як пісня мінорної тональності. у поезії знаходимо образи фіалки, трави, жайворонка… “коли розлучаються двоє” аналіз коли розлучаються двоє, за руки беруться вони, i плачуть, і тяжко зітхають, без ліку зітхають, смутні. з тобою ми вдвох не зітхали. ніколи не плакали ми; той сум, оті тяжкі зітхання прийшли до нас згодом самі. (переклад м. славинського) центральна тема вірша — тема розлуки, прощання. відчуття втрати завжди приходить пізніше, особливо, якщо йдеться про нерозділене кохання. поет любить і страждає через те, що кохана дівчина не відповідає йому взаємністю. “не знаю, що стало зо мною” аналіз не знаю, що стало зо мною, сумує серце моє, — мені ні сну, ні спокою казка стара не дає. повітря свіже — смеркає, привільний рейн затих; вечірній промінь грає ген на шпилях гірських. незнана красуня на кручі сидить у самоті, упали на шати блискучі коси її золоті. із золота гребінь має, i косу розчісує ним, i дикої пісні співає, не співаної ніким. в човні в цю пору проймає нестерпний біль, він дивиться тільки вгору — не бачить ні скель, ні хвиль. зникають в потоці бурхливім i човен, і хлопець з очей, i все це своїм співом зробила лорелей. (переклад л. первомайського) пісня написана на зразок народних пісень. ключовим у творі є образ, традиційний для німецького фольклору,— образ лорелей, дівчини-сирени з рейну, що чарувала своїм співом. це давня народна легенда про загиблу нещасну красуню, яка випливає на узбережжя і заворожує всіх, хто пропливає рейном. зачаровані красою русалки, човнярі втрачають пильність і гинуть. саме гейне зробив цей сюжет дуже популярним, і його вірш став народною піснею. “любили вони” аналіз любили вони — та обоє дивились, немов вороги, i вперто обоє мовчали, хоч мліли обоє з жаги. вони розлучились — лиш зрідка їх сни єднали німі. вони давно вже померли й не знали про те самі. (переклад л. первомайського) любовні страждання юності сприймаються автором на відстані часу та переосмислюються події тієї пори. юнацькі страждання тепер дорогі для поета лише.