Из каких материалов строили свое жилье восточные славяне?

Наши предки создавали свое жилье из тех подходящих материалов, что были под рукой. Основным материалом служило дерево. Из дерева делали стены, каркас для крыши, со временем досками стали накрывать пол. Случалось, стены делали из тына, обмазанного глиной. Крышу накрывали соломой, реже камышом, сверху могли еще положить дерн.
Славянские жилища на территории Беларуси имели разную конструкцию. Кто-то отдавал преимущество избам, стены которых составлялись из бревен-столбов. Другие строили срубные дома. Часто встречались полуземлянки, в них пол был почти на метр углублен в землю. В таком жилье лучше сохранялось тепло. Жилище имело прямоугольную форму. Стены были ориентированы по сторонам света. Наиболее важным сооружением в жилье была печь-каменка.

Портретна характеристика

«Матері подобається, вона пильно вдивляється в мене, каже, що я клаповухий».

«Мені іноді здається, що я теж схожий на вітряка».

«Ні, таки важко бути драматургом, коли тобі тільки десять років».

«Коли над моєю, тоді кучерявою, головою нависло нещастя».

Мрійник, багата уява, уміння фантазувати

«І так мені хочеться піти в лісову далечінь, побачити з якогось незнайомого берега отих, наче зі срібла вилитих, лебедів, подивитись на їхні співучі крила, що в теплому ірію захопили весну та й принесли нам»

«Переді мною, наче брама, розчиняється діброва, до мене живовидячки наближаються далекі тихі води і прихилені до них зорі».

«І знов наді мною майнуло чародійство казки».

«Мати, гримнувши в сотий раз на оглашенного читальника, задмухувала сліпака, і я вже в темені мусив додумувати про якогось князя або графа».

«Враз уявляю собі, як десь неподалік у квітчастій, кинутій на плечі, хустці широко бреде туманом літо, і од мене зразу відлітає сон»

З бідної родини, зазнав нужди та злиднів

«Але з ким я піду і де мені взяти чобіт?»

«Тільки тепер дивлюся на свої босі посинілі ноги, важко зітхаю і плентаюсь до хати, щоб не схопити маминого запотиличника».

Відчуває батьківську любов та піклування

«Отак перші дні зими тато заносив мене у школу, а після уроків знову загортав у кирею і ніс додому».

«Мати, як могла, удень втішала мене своєю і дівочою піснею, а вночі при зорях плачем молила долю, щоб вона була справедливою до її дитини…»

Допитливий

«Діду, а які у сонця ключі?»

«Діду, а куди лебеді полетіли?»

Любить читати, прагне до знань

«Казка вкладає в мої уста оте слово, до якого дослуховуються земля і вода, птиця в небі й саме небо…».

«Якось я швидко, самотужки навчився читати, і вже, на свої дев'ять років, немало проковтнув добра і мотлоху, якого ще не встигли докурити в моєму селі».

«З того вечора я часто приходив у комбід до дядька Себастіяна, і, коли він мав час, ми разом читали якусь книгу, газети».

«І вчися, Михайлику, та так учися, щоб усі знали, які то мужицькі діти»

Радісний

«І хороше, і дивно, і радісно стає мені, малому, в цім світі…»

Витриманий, вмів змовчати

«Але й перечити не став, знаючи, що за це можна відхопити зайвого духопелика»

Бешкетник

«Дивився-дивився я з вікна, як раюють інші, та й, вибравши слушну хвилину, тихцем шатнувся у сіни, вихопив з-під жорен ночовки, заарканив їх мотузочком і босоніж пометлявся до дітвори».

«Скочивши на долівку, взяв із мисника гранчасту склянку і, холонучи, почав на печі наміряти насіння — дві склянки в одну кишеню, дві — в другу»

Почуття гумору, тямущість

«На моє щастя, тут нікого не було з тих дурноп'ятих, які босоніж спускалися б у ночовках, і це мене трохи заспокоїло…»

«Тут головне ні в чому їй не перечити — ні словом, ні очима, а тільки сумно похнюпити голову, повинитись трохи, а далі зненацька запитати про таке, що одразу б набакирило материні думки на щось інше»

Дотепний, у мові послуговується влучними виразами

«А то ви не знаєте чого? Купило притупило».

«Птиця також боса ходить, і не журиться, — сміючись, відповідаю я»

Спритний

«Коли ти маєш чоботи, то ноги тебе несуть, мов пташині крила»

Придивляється до природи

«І люблю, коли березовий сік накрапає із жолобка, він так гарно вистукує: «тьоп-тьоп», що неодмінно завернеш до нього і присядеш навпочіпки».

«Також люблю напасти на лісове джерело і дивитись, як воно коловертнем викручується з глибини»

Працьовитий

«Я не дуже кривлюсь, коли треба щось робити, охоче допомагаю дідусеві, пасу нашу вреднючу коняку, рубаю дрова, залюбки гострю сапи, люблю з мамою щось садити або розстеляти по весняній воді і зіллю полотно, без охоти, а все-таки потроху цюкаю сапкою на городі і не вважаю себе ледащом».

«Напакувавши повну кишеню молоденького щавлю, я вже трохи безпечніше пішов додому».

«Там біля загороди попасеш конягу, а в загороді нарвеш собі черешень».

«Дома всі похвалили мене за гарні черешні, бабуся назвала свого внука «нашим годувальником»»

«Треба було збігати в ліс, — нарвати ягід бузини, надерти дубової кори, а потім зварити їх з іржею, щоб назавтра було те чорнило, яким писали тоді»

Кмітливий

«Через кілька днів мені спало на думку вихимерувати свого сліпака. Робив я його весело, швидко і просто».

Совісний

«Воно мені здалося напочатку пекучим і важким, наче каміння»

Милосердний, добрий, щедрий

«І тут я згадав про своє насіння. Вийняв жменю і подав малому. Він обома ручатами схопив зернята, а потім поглянув на матір».

«А як ця жінка хвалила отого хлопчика, який дав її Івасику насіння. Я догадалася, що це ти, збитошнику, але нічого їй не сказала».

«Мене так вразили її сльози й слова, що я теж мало не заплакав з жалю…».

«Вони одразу накинулись на мій горох, і незабаром під сценою обізвався безтурботний сміх і дружна робота щелепів

«Справи мої пішли вгору: у цьому ж навчальному році мене відзначили й перевели в третю групу»

Перші спроби в літературі, пошук свого призначення

«А прочитавши кілька п'єс, я вирішив написати свою, щоб там були і дядько Себастіян, і дядько Микола, і Мар'яна, й інші люди з нашого села»