Кому принадлежат эти слова? С какими историческими событиями они связаны?

1. «Покоренные силой его раскаяния и великой мольбой всех присутствующих, мы, сняв с него узы отлучения, приняли его в лоно святой матери нашей церкви…» Папа римский Григорий VII в 1077 году о снятии отлучения с императора Генриха IV («хождение в Каноссу»)

2. «Предпримите путь ко Гробу Святому; исторгните ту землю у нечестного народа и подчините ее себе…» Призыв папы римского Урбана II в 1095 году в Клермоне к первому крестовому походу

3. «Филипп, милостью Божией король франков… Желая обсудить и рассмотреть совместно с… нашими и нашего королевства верными подданными многие затруднительные обстоятельства… предписываем вам распорядиться и приказать от нашего имени… чтобы выбрали по два или по три из лучших и опытных людей… которые бы явились в Париж…» Филипп IV Красивый о созыве Генеральных штатов в 1302 году

4. «Я говорил и говорю, что чехи в королевстве Чешском по закону… и по требованию природы должны быть первыми в должностях так же, как французы во Франции и немцы в своих землях…» Ян Гус о необходимости реформации в Чехии

5. «Если вы, король Англии, не сделаете так, то я беру на себя руководство войной и, где бы ни настигла ваших людей во Франции, я заставлю их уйти волею или неволею… Я послана сюда Богом, небесным королем… чтобы выгнать вас из всей Франции…» Жанна д’Арк. Обращение к Генриху VI в 1429 году по время Столетней войны

6. «Я могу делать все, что мне угодно. Оба берега Босфора принадлежат мне: тот, восточный, потому что на нем живут османы, а этот, западный, потому что вы не умеете его защищать…» Мехмед II Завоеватель о захвате Константинополя

ответ:

історія людства рясніє війнами. чи був хоч один день, коли ніде на планеті не точилася війна?

війни міждержавні і громадянські, локальні і світові, справедливі і загарбницькі. ще за печерних часів люди воювали за їжу, за зручнішу печеру, за жінку. пізніше — за іншу здобич, за дорогоцінне каміння, перли і золото, за невільників. потім загарбували території заради корисних копалин, світового

різні часи, різні масштаби, різна зброя (від кам'яної сокири до міжконтинентальної ракети) — та лишалася сутність. адже так чи інакше, війна — це лихо, незалежно від того, визвольна вона чи загарбницька, бо прості люди, плачуть матері і вдови, зростають сиротами діти.

плаче ярославна "в путивлі на валу, на брамі", бо її ладо, князь ігор повів дружину "на землю половецьку за землю руську".

залишається вдовою горпина чурай, напівсиротою — її донька маруся.

багато горя несли війни. і хоч україна загарбницьких воїн ніколи не вела, її народ був змушений оборонятися, не легше було тим, хто втрачав найближчих і найдорожчих. згадайте розділ поеми і. драча "ніж у сонці" про божевільну матір, від горя якої навіть врубелів "демон" жахнувся. в хаті у неї сиділи собака, кіт і півень, яким вона підносила чарки, називаючи їх іменами синів.

найбільшим лихом хх століття була для україни, як і для багатьох інших країн світу друга світова війна. активну участь в ній взяли й письменники, воювали вони і словом, і зі зброєю в руках