Что нового Вы узнали о Державине? Чем заинтересовала Вас личность поэта? Почему Державину пришлось покинуть губернаторство в Олонецкой и Тамбовской губерниях,

Род Гавриила Романовича Державина происходил от знатного татарского мурзы Багрима, который в XV веке прибыл в Москву для службы русскому князю. Один из потомков Багрима получил прозвище Держава и стал служить в Казани. От него пошёл род Державиных, постепенно обедневший. Державин родился в Казани в 1743 году, учился в Казанской гимназии, а затем был призван на военную службу рядовым. Державин служил в Преображенском гвардейском полку и лишь спустя десять лет после начала службы получил первый офицерский чин. Когда в 1765 году умер Ломоносов, Державину было 22 года.

После участия в подавлении Пугачёвского восстания Державин становится сенатором, затем назначается губернатором в Тамбов, позже — личным секретарём Екатерины Второй... Императрица приблизила его после того, как поэт написал оду «Фе- лица», где воспел добродетели некоей Киргиз-кайсацкой царевны, в которой Екатерина узнала себя. Тогда она пожаловала ему золотую табакерку, полную золотых червонцев, и ввела его в высший свет. На протяжении жизни Державин занимает самые разные должности в Сенате и Совете при высочайшем дворе, но в 1803 году по своему желанию уходит в отставку. Особым качеством Державина была его прямота: он был искренен с властителями и не боялся говорить им правду в глаза. Он считал, что именно в этом — долг гражданина.

Гавриил Романович Державин интересен для нас тем, что он не просто хрестоматийно известный поэт, но необычайно колоритная и характерная для своего века фигура. Будучи ребёнком из бедной дворянской семьи, которой нечем было даже заплатить за обучение сына, Державин начал служить простым солдатом и дослужился до должности министра юстиции, был личным секретарём императрицы. Будучи губернатором, Державин стремился раскрыть злоупотребления властей и в результате постоянно ссорился с наместниками. Это привело к тому, что ему приходилось покидать губернаторства в Олонецкой и Тамбовской губерниях. Служение государству для него в первую очередь было связано с понятием чести, что часто входило в противоречие с российской действительностью.

I. Загальні положення.

1.1. Правила поведінки глядачів на стадіонах під час відвідування футбольних матчів (далі - Правила) розповсюджуються на Всеукраїнські змагання з футболу серед професіональних команд.

1.2. Регіональна федерація футболу та її футбольний клуб можуть вносити доповнення до Правил з урахуванням місцевих особливостей та стану конкретного стадіону.

II. Глядачі мають право:

2.1. Придбати квиток/квитки для перегляду футбольного матчу, що відбувається на відповідному стадіоні;

2.2. Зайняти на трибуні і секторі стадіону місце, вказане у квитку;

2.3. Користуватися послугами розташованих на стадіоні камер схову, ресторанів, буфетів, кафе, кіосків, гардеробів, пунктів медичної до туалетів тощо;

2.4. Підтримувати особисто обраний футбольний клуб (команду), окремих гравців і тренерів усіма незабороненими засобами і формами поведінки;

2.5. Отримувати інформацію щодо перебігу подій на стадіоні, за його межами, а також щодо змагань в інших містах.

III. Глядачі зобов'язані:

3.1. Дотримуватися громадського порядку та загальновизнаних норм поведінки;

3.2. Виявляти нетерпимість до порушників правопорядку;

3.3. Інформувати представників влади, служб безпеки, інших офіційних осіб про порушників Правил, скоєні та можливі порушення правопорядку, осіб та предмети, що викликають підозру;

3.4. Дбайливо ставитися до обладнання і майна стадіону та клубів (команд), які беруть участь у матчі;

3.5. Поважати уболівальників інших клубів (команд), футболістів, офіційних осіб, арбітрів, що обслуговують матч;

3.6. Виявляти повагу до національних гімнів, прапорів, символіки держав, ФФУ, ПФЛ та клубів (команд);

3.7. Виконувати вимоги стюардів, розпорядників, представників органів влади та безпеки щодо дотримання чинного законодавства, Правил, інструкцій, а у разі виникнення надзвичайної ситуації, вимог плану евакуації зі стадіону;

3.8. Сприяти отриманню насолоди від перегляду футбольних матчів всіма відвідувачами стадіону.

IV. Глядачам забороняється:

4.1. Вхід до стадіону у стані алкогольного або наркотичного сп'яніння та вживання алкогольних напоїв і/або наркотичних речовин на території стадіону;

4.2. Перегляд матчу у стані алкогольного або наркотичного сп'яніння, вхід на стадіон із будь якими пляшками, метальними чи піротехнічними приладами або предметами, вибухівкою, вогнепальною та холодною зброєю, набоями;

4.3. Кидання на футбольне поле, в футболістів, арбітрів, тренерів або глядачів, їх транспортні засоби будь-яких предметів;

4.4. Розпалювання факелів або вогнищ;

4.5. Використовування грубих, нецензурних, образливих виразів, жестів, пісень, політичної пропаганди, а також застосування погроз та залякування;

4.6. Пропаганда расизму, дискримінація футболістів, тренерів, арбітрів, інших офіційних осіб та глядачів за національною ознакою або кольором шкіри;

4.7. Входження на футбольне поле, до місць розташування команд, арбітрів, делегата матчу, кімнати допінг-контрою, приміщень для офіційних осіб та ложі VIP або інших спеціальних приміщень стадіону;

4.8. Пошкодження майна та обладнання стадіону, клубів (команд), футболістів, офіційних осіб та їх транспортних засобів.

V. Відповідальність за порушення Правил:

1.1. Особи, що скоїли порушення Правил, притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством України;

1.2. Організатори змагань, в особі уповноважених осіб стадіону і/або футбольного клубу - господаря, представники органів внутрішніх справ мають право вивести за межі стадіону особу, яка не дотримується вимог Правил, і прийняти рішення щодо недопущення такої особи на стадіон у майбутньому.

Объяснение: