Користуючись власним досвідом та інформацією, одержаною з різних джерел, поділіться прикладами різних видів комунікації тварин

Більшість сигналів однакові у всіх особин одного виду більш-менш постійні за формою і зрозумілі «співрозмовникам» без підготовки, бо знання багатьох сигналів тварини отримують у спадок. Тому, щоб з'ясувати, які із сигналів тварини є спадковими, а які вивчає від оточуючих, використовують метод виховування тварин в ізоляції від інших тварин.
Набір повідомлень тварин досить обмежений, найчастіше це застереження або команди: «увага», «обережно», «рятуйся», «забирайся геть», «іди-но сюди», «летімо разом», «ділянку зайнято» та інше. Тобто, одні сигнали дають змогу батькам і дитинчатам упізнавати один одного; інші - впізнавати родича; ще інші повідомляють про неприязнь та агресивність або, навпаки, про миролюбний настрій; сповіщають про намір гратися або залицятися. Тому вислів «мова тварин» зазвичай вживають у лапках.
У «мові» карликових зелених мавп східно-африканських верветок є «слова» на позначення деяких конкретних речей: «леопард», «змія», «хижий птах», «павіан», «людина з рушницею», «людина без рушниці», «дощ». Коли увімкнули запис «дощ», мавпи кинулися ховатися.
• Звуки (гавкіт, вереск, спів, свист) особливо ефективні на відстані. Коли птахам загрожує небезпека, вони видають особливі крики - сигнали тривоги, тоді інші птахи, почувши такий сигнал, у паніці розлітаються. Риби спілкуються звуками, дельфіни свистять та використовують ультразвук.
• Зорові сигнали – пози й рухи тіла. Шлюбні танці, танець бджіл, пози агресії (вишкірена паща, зморщений ніс, спрямовані вперед вуха собаки, роззявлена паща леопарда, здиблена шерсть кота, випущені пазурі в багатьох видів хижих ссавців, кобра роздуває капюшон, сова вухата характерним лином розкриває крила й змикає їх над головою).
• Хімічні сигнали для позначення межі своєї території. Собаки мітять територію сечею, самці котячого лемура - секретом пахучих залоз, протоки яких відкриваються на лапах.

при левой - против часовой стрелки.