Какие функции покровов тела животных вы знаете?

Покровы тела у разных животных разнообразные по строению, однако выполняют сходные функции:
- Защищают внутренние органы от механических, химических и физических факторов (повреждений, неблагоприятной температуры среды, солнечных лучей, влаги)
- Предотвращают потери воды (покрываются водонепроницаемой пленкой, сужаются поры)
- Помогают регулировать температуру тела
- Участвуют в обмене веществ (газообмен, питание и выделение)
- Помогают маскироваться, нападать или отпугивать врагов.
Защиту. Покровы защищают тело от внешних повреждений, воздействия температуры, высушивание, проникновение микробов и паразитов.
Нападение . Жалящие клетки покровов, когти хищных птиц и млекопитающих является орудиями во время охоты и обеспечение их питания.
Опора и движение. Покровы придают телу определенной формы, содержат внутренние органы, образуют плавательные перепонки между пальцами ног, кожные перепонки между конечностями в летучих мышей и тому подобное.
Дыхания. У кишечнополостных, плоских червей, рыб, амфибий через поверхность тела происходит газообмен.
Выделение веществ. Через покровы вместе со слизью, потом могут удаляться углекислый газ. избыток солей.
Теплорегуляция. Нагревание тела или отдача тепла осуществляется через покровы (например, через большие уши у слонов происходит усиленная теплоотдача).
Секреция веществ. В покровах многих животных есть кожные железы, выделяющие вещества для обозначения территории, определения особей своего вида, защиты от паразитов и врагов.
Раздражительность. Покровы содержат чувствительные клетки - рецепторы (воспринимают свет, прикосновение, солевой состав воды) и органы чувств (например, боковая линия рыб).
Запасания веществ. В подкожной клетчатке пресмыкающихся, млекопитающих откладываются про запас жиры, под кожей лягушек запасается вода.
Итак, покровы важны многофункциональными творениями, с которыми связаны почти все процессы жизнедеятельности животных.

Для Баха характерне вільне схрещування і взаємопроникнення рис різних жанрів і національних шкіл. Так, він переклав для органу і клавіру скрипкові концерти А. Вівальді та за їх зразком створив концерти для клавіру. Форма концертного аллегро лягла в основу деяких клавірних та органних фуг, у свою чергу Бах збагатив традиційні італійські форми концерту для скрипки і для клавіру, ввівши у них поліфонію.

Бах перевершив усіх своїх попередників і в майстерності форми. У його творчості досягнута вершина поліфонічної майстерності після нідерландської школи. Прийоми поліфонічного розвитку, розроблені цією школою, поєднуються у його творчості з виразовими можливостями гомофонії. Бах першим написав концертні твори для клавіру (на зразок скрипкових), затвердивши самостійне значення цього інструменту.

Найвідоміші твори композитора: “Добре темперований клавір” (1722-44),Месса сі-мінор (бл. 1749), “Пристрасті за Іоаном” (1724), “Пристрасті за Матвієм” (1727 або 1729), більше 200 духовних і світських кантат, інструментальні концерти, багаточисленні твори для органу та ін.

Всі Бахи, які жили у гірській Тюрінгії, з початку XVI ст. були органістами, скрипалями, флейтистами, трубачами, капельмейстерами. Їхнє музичне обдарування передавалося з покоління в покоління. Коли маленькому Йогану Себастьяну виповнилося лише п’ять років, батько подарував йому скрипку, на якій він швидко навчився грати. Хлопчик також мав добрий голос і співав у хорі міської школи.

У 9 років залишається сиротою, і його опікуном стає старший брат Йоган Христоф – органіст і шкільний учитель в м. Ордруф, учень видатного німецького композитора та органіста ХVІІ ст. Йогана Пахельбеля.

У 1700 році Йоган переїздить в Люнебург, де у 1702 році закінчує гімназію. Чудовий голос, володіння грою на скрипці, органі, клавесині до йому поступити в хор, де він отримував невелику платню. До цих років відносяться перші композиторські кроки Баха – твори для органу і клавіру.

З 1703 року по 1708 рік він служить у Веймарі, Арнштадті, Мюльгаузені. у цей період зявляються паскальна кантата “Ти не залиши душі моєї в пеклі”, та“Капріччіо на від’їзд мого улюбленого брата” – найдавніші його твори, які дійшли до нас.

У 1708 році Бах знову оселяється у Веймарі, отримавши місце придворного музиканта у герцога Веймарського, де живе та працює 9 років. Ці роки в біографії Баха стали часом інтенсивної творчості, в якій основне місце належало творам для органа, в їх числі хоральні прелюдії, серед найвідоміших – токата і фуга ре-мінор для органу, пассакалія до-мінор. Композитор писав музику для клавіра, духовні кантати. Притримуючись традиційних форм, Йоганн Себастьян Бах доводить їх до найвищої досконалості.

Тут у Баха народилися сини, майбутні відомі композитори, Вільгельм Фрідеман і Карл Філіп Еммануїл.

У 1717 Бах приймає за на службу герцога Ангальт-Кетенського Леопольда. Проживання у Кетені було найщасливішим періодом в житті композитора: князь, освічена на той час людина та непоганий музикант, цінував Баха і не заважав його творчості.

У Кетені були написані Англійські та Французькі сюїти для клавіру, три Сонати і Партити для скрипки соло, шість сюїт для віолончелі соло, шість Бранденбурзьких концертів для оркестру. Особливий інтерес становить цикл “Добре темперований клавір” – 24 прелюдії і фуги, написані у всіх тональностях і на практиці доводять переваги темперованого музичного ладу, навколо затвердження якого йшли гарячі суперечки.

З 1723 року та до самої смерті Бах живе та працює у Лейпцігу. Тут він займає посаду «музичного директора» всіх церков міста, стежачи за особистим складом музикантів і співаків, контролюючи їх навчання, призначаючи необхідні для виконання твори та виконуючи багато іншої роботи.

У “лейпцігський період” побачили світ Партита, Італійський концерт, Гольдбергівскі варіації, ряд концертів для одного, двох, трьох і чотирьох клавірів та 2-й том циклу “Добре темперованого клавіру”, який також як і перший том циклу складається з 24 прелюдій і фуг в усіх тональностях.