Назови органы слуха, обоняния, осязания, вкуса, равновесия, зрения. Так сколько же органов чувств у человека?

ответ:

«книга пісень» — перша збірка г. гейне, що принесла йому славу романтичного поета. вона вийшла друком у 1827 році, до неї увійшли вірші 1816-1827 років. «книга пісень» г. гейне аналіз більша частина віршів створена під впливом яскравого почуття до двоюрідних сестер — амалії та терези, в яких поет по черзі закохувався. його почуття залишилися без відповіді. але під пером талановитого митця розповідь про нещасливу любов вийшла далеко за біографічні межі: «книга пісень» — справжня перлина німецької літератури. збірка складається з трьох частин:   «юнацькі страждання» — кохана з’являється до нього в уяві; «ліричне інтермецо» — кохання розцвітає у сновидіннях; «знову на батьківщині» — любов оживає лише в пам’яті поета. “самотній кедр на стромині” аналіз самотній кедр на стромині в північній стоїть стороні, і кригою й снігом укритий, дрімає і мріє вві сні. і бачить він сон про пальму, що десь у південній землі сумує в німій самотині на спаленій сонцем землі. (переклад л. первомайського) саме цей вірш можна вважати зразком романтичної поезії. через образи природи автор передає свої почуття. ніколи не зустрітися кедру і пальмі, ніколи не бути поету зі своєю коханою. здавалось би, ми читаємо про звичайні події з життя людини. але звичайне любовне розчарування переростає в трагедію самотності людини в бездуховному міщанському і. перед нами постають образи-символи самотності. “чому троянди немов неживі” аналіз чому троянди немов неживі, кохана, скажи мені? чому, скажи, в зеленій траві фіалки такі мовчазні? чому так гірко дзвенить і співа жайворонком блакить? чому в своєму диханні трава тління і смерть таїть? чому холодне сонце поля в задумі похмурій мина? чому така пустельна земля i сіра, мов труна? чому мене, мов безумця, в пітьму моя печаль жене? скажи, кохана моя, чому покинула ти мене? (переклад л. первомайського) однією з особливостей збірки можна вважати пейзажні замальовки, де природа виступає як жива істота: подібно героєві вона сумує і радіє. вірш звучить як пісня мінорної тональності. у поезії знаходимо образи фіалки, трави, жайворонка… “коли розлучаються двоє” аналіз коли розлучаються двоє, за руки беруться вони, i плачуть, і тяжко зітхають, без ліку зітхають, смутні. з тобою ми вдвох не зітхали. ніколи не плакали ми; той сум, оті тяжкі зітхання прийшли до нас згодом самі. (переклад м. славинського) центральна тема вірша — тема розлуки, прощання. відчуття втрати завжди приходить пізніше, особливо, якщо йдеться про нерозділене кохання. поет любить і страждає через те, що кохана дівчина не відповідає йому взаємністю. “не знаю, що стало зо мною” аналіз не знаю, що стало зо мною, сумує серце моє, — мені ні сну, ні спокою казка стара не дає. повітря свіже — смеркає, привільний рейн затих; вечірній промінь грає ген на шпилях гірських. незнана красуня на кручі сидить у самоті, упали на шати блискучі коси її золоті. із золота гребінь має, i косу розчісує ним, i дикої пісні співає, не співаної ніким. в човні в цю пору проймає нестерпний біль, він дивиться тільки вгору — не бачить ні скель, ні хвиль. зникають в потоці бурхливім i човен, і хлопець з очей, i все це своїм співом зробила лорелей. (переклад л. первомайського) пісня написана на зразок народних пісень. ключовим у творі є образ, традиційний для німецького фольклору,— образ лорелей, дівчини-сирени з рейну, що чарувала своїм співом. це давня народна легенда про загиблу нещасну красуню, яка випливає на узбережжя і заворожує всіх, хто пропливає рейном. зачаровані красою русалки, човнярі втрачають пильність і гинуть. саме гейне зробив цей сюжет дуже популярним, і його вірш став народною піснею. “любили вони” аналіз любили вони — та обоє дивились, немов вороги, i вперто обоє мовчали, хоч мліли обоє з жаги. вони розлучились — лиш зрідка їх сни єднали німі. вони давно вже померли й не знали про те самі. (переклад л. первомайського) любовні страждання юності сприймаються автором на відстані часу та переосмислюються події тієї пори. юнацькі страждання тепер дорогі для поета лише.