Особливості будови хребетних тварин?

Хребетні - вищий підтип хордових. У порівнянні з безчерепними і оболонками вони характеризуються значно більш високим рівнем організації, що наочно виражено як в їх будові, так і в фізіологічних відправленнях. Серед хребетних немає видів, що ведуть сидячий (прикріплений) спосіб життя. Вони переміщаються в широких межах, активно розшукуючи і захоплюючи їжу, знаходячи для розмноження особин іншої статі, рятуючись від переслідування ворогів. Активні переміщення забезпечують хребетним тваринам можливість зміни місць проживання в залежності від змін умов існування та потреб на різних етапах їх життєвого циклу, наприклад при розвитку, статевому дозріванні, розмноженні, зимівниках і т. д. Зазначені загальнобіологічні риси хребетних прямо пов'язані з особливостями їх морфологічної організації і з фізіологією
Нервова система хребетних значно більш диференційована, ніж у нижчих хордових. У всіх тварин цього підтипу розвинений головний мозок, функціонування якого зумовлює вищу нервову діяльність - основу пристосувального поведінки. Для хребетних характерна наявність різноманітних і складно влаштованих органів почуттів, службовців основним зв'язком між живим організмом і зовнішнім середовищем. З розвитком головного мозку і органів почуттів пов'язано виникнення черепа, службовця надійним футляром для цих вкрай ніжних і важливих органів
В якості осьового скелета натомість хорди у переважної більшості тварин функціонує більш досконале і міцне освіта - хребетний стовп, який виконує роль не тільки опорного стрижня тіла, але і футляра, що містить у собі спинний мозок. В області переднього відділу кишкової трубки виникають рухомі частини скелета, з яких формується ротової, а у величезної більшості - щелепний апарат, що забезпечує схоплювання, утримання їжі, а у вищих хребетних і подрібнення її. Загальний обмін речовин у хребетних незрівнянно більш високий, ніж у нижчих хордових. У цьому зв'язку треба вказати на характерні риси організації: наявність серця обумовлює швидкий кровотік; в видільної системі нирки надійно забезпечують виведення з організму збільшення кількості продуктів обміну. Схема будови хребетного представлена. Зазначені риси високої життєвої організації зумовили широке поширення хребетних і проникнення їх у всі життєві середовища. Ця обставина, а також велика кількість і різноманітність видів хребетних роблять їх найважливішим фактором географічного середовища.

Систе́ма координа́т — комплекс определений, реализующий метод координат, то есть определять положение и перемещение точки или тела с чисел или других символов. Совокупность чисел, определяющих положение конкретной точки, называется координатами этой точки.

В математике координаты — совокупность чисел, сопоставленных точкам многообразия в некоторой карте определённого атласа.

В элементарной геометрии координаты — величины, определяющие положение точки на плоскости и в пространстве. На плоскости положение точки чаще всего определяется расстояниями от двух прямых (координатных осей), пересекающихся в одной точке (начале координат) под прямым углом; одна из координат называется ординатой, а другая — абсциссой. В пространстве по системе Декарта положение точки определяется расстояниями от трёх плоскостей координат, пересекающихся в одной точке под прямыми углами друг к другу, или сферическими координатами, где начало координат находится в центре сферы.

В географии координаты выбираются как (приближённо) сферическая система координат — широта, долгота и высота над известным общим уровнем (например, океана). См. Географические координаты.

В астрономии небесные координаты — упорядоченная пара угловых величин (например, прямое восхождение и склонение), с которых определяют положение светил и вс точек на небесной сфере. В астрономии употребляют различные системы небесных координат. Каждая из них по существу представляет собой сферическую систему координат (без радиальной координаты) с соответствующим образом выбранной фундаментальной плоскостью и началом отсчёта. В зависимости от выбора фундаментальной плоскости система небесных координат называется горизонтальной (плоскость горизонта), экваториальной (плоскость экватора), эклиптической (плоскость эклиптики) или галактической (галактическая плоскость).

Наиболее используемая система координат — прямоугольная система координат (также известная как декартова система координат).

Координаты на плоскости и в пространстве можно вводить бесконечным числом разных . Решая ту или иную математическую или физическую задачу методом координат, можно использовать различные координатные системы, выбирая ту из них, в которой задача решается проще или удобнее в данном конкретном случае. Известным обобщением системы координат являются системы отсчёта и системы референции.

ВОТЬ 5 Б