Іть будь ласка скласти невеличку розповідь про вчинок яким я пишаюся.

Твір «вчинок, яким я пишаюся»з дитинства мама і тато вчать мене робити хороші, добрі справи. ці гарні вчинки повинні приносити користь не тільки мені самому, але іншим теж.одного разу я зробив особливий вчинок, який тепер згадую з гордістю. тоді я зустрів навпроти супермаркету маленьку дівчинку чотирьох років. вона стояла біля пішохідного переходу та плакала. я запитав її, в чому справа. вона відповіла, що хоче додому, але боїться перейти дорогу. я здивувався, чому вона ходить сама. виявилося, що вона загубила маму у великому магазині.я поміркував та здогадався, що мама має бути всередині супермаркету. а дівчинка хотіла бігти додому, вона сказала, що живе десь у багатоповерхових будинках через дорогу. мала чомусь думала, що мама знайдеться вдома. але дівчинка навіть не знала своєї адреси! я не дозволив їй переходити дорогу, бо вона загубилася б остаточно.я повів малу назад у магазин та хотів просити охоронця . але тільки ми зайшли, як до нас підбігла жінка. виявляється, весь цей час вона шукала доньку в «лабіринті» супермаркету. вона так щиро мені дякувала! я подумав: добре, що я не пройшов повз дівчинку, коли вона збиралася переходити вулицю. і добре, що я не став їй «», а подумав своєю головою. так мені вдалося зробити справжій гарний вчинок.

Здитинства мама і тато вчать мене робити хороші, добрі справи. ці гарні вчинки повинні приносити користь не тільки мені самому, але іншим теж. одного разу я зробив особливий вчинок, який тепер згадую з гордістю. тоді я зустрів навпроти супермаркету маленьку дівчинку чотирьох років. вона стояла біля пішохідного переходу та плакала. я запитав її, в чому справа. вона відповіла, що хоче додому, але боїться перейти дорогу. я здивувався, чому вона ходить сама. виявилося, що вона загубила маму у великому магазині. я поміркував та здогадався, що мама має бути всередині супермаркету. а дівчинка хотіла бігти додому, вона сказала, що живе десь у багатоповерхових будинках через дорогу. мала чомусь думала, що мама знайдеться вдома. але дівчинка навіть не знала своєї адреси! я не дозволив їй переходити дорогу, бо вона загубилася б остаточно. я повів малу назад у магазин та хотів просити охоронця . але тільки ми зайшли, як до нас підбігла жінка. виявляється, весь цей час вона шукала доньку в «лабіринті» супермаркету. вона так щиро мені дякувала! я подумав: добре, що я не пройшов повз дівчинку, коли вона збиралася переходити вулицю. і добре, що я не став їй «», а подумав своєю головою. так мені вдалося зробити справжій гарний вчинок.

Громадське право--