Придумайте рассказ по поговорке: делу-время,потехе-час.

Сделал уроки иди гуляй

Один рыбак всю жизнь ловил рыбу в море, он был уже седой, когда его внук попросил рассказать, а в чем смысл поговорки, "делу время, потехе-час". старик задумался, но через мгновение его лицо просияло от приятных воспоминаний, и он ответил.. когда я был молод, и еще неопытен, то рыбы получалось поймать совсем немного, и из села смеялись над мной, что меня огорчало, но при этом, я думал, что это просто невезение. тогда, помню, была уже осень на дворе, и дул холодный, острый, как зубы акулы ветер. волны раскачивали лодку, а я закинув удочку читал книгу. очнулся от сказочных только тогда, когда удочка резко дернулась, засвистела леска, и дернув лодку в сторону, лопнула. оставшись без своих снастей, я поплыл к берегу. мой отец, расспросил меня как было, и когда узнал, что вместо ловли, я читал, посерьезнел и сказал- "ты знаешь, что удочку надо держать,и следить внимательно? как же ты будешь хорошим рыбаком, если вместо работы, ты отдыхаешь? " с тех пор, я стал гораздо больше времени уделять подготовке снастей, и правилам ловли рыбы, даже смог победить в конкурсе на самый большой улов, а все потому, что делу время, а потехе, в моем случае книге, час. ведь так приятно, после вкусного рыбного ужина, присесть на крыльце с книжкой, а не сидеть голодным, но отдохнувшим.. прошу из текста взять смысл, и написать что то свое.

Вітька – головний герой твору, що у свої неповні чотирнадцять років закохався у свою односельчанку Галю. «Вітька – високий, худий, з рідким білявим чубчиком – не міг і хвилини спокійно всидіти на місці. Запальний і рвучкий». В образі цього хлопця вбачаємо такі риси, як рішучість, наполегливість та доброта. Вітька цілеспрямовано йде до своєї мети, віддано бореться за своє щастя. Окрім цього він є чудовим та вірним другом. Федько Котигорошко – дванадцятирічний друг Вітьки. Це «маленький товстий і флегматичний» хлопець, що мав прізвисько Жучок через свою смагляволицість. Хлопець був чудовий та навіть романтичний, адже саме він запропонував Вітькові освідчитись Галі серенадою. Він ще ніколи не закохувався, але був начитаною людиною, тому чимало читав про кохання: «Федько вибирав книги на свій смак і ковтав їх десятками.  Міг терпляче лежати на одному боці цілий день і ще терплячіше читати семисотсторінковий роман». Окрім цього він був гарним другом, всіляко підтримував Вітьку у різних ситуаціях і прагнув завжди бути поряд: «Тільки носа не вішай. Он дід Свирид каже, що двічі не вмирати, а раз – не минувати».  Галя – гарна та приваблива дівчина, «тоненька немов вирізьблена», «в неї гарні чорні очі-оченята, такі жваві, й такі привабливі, і такі бездонні, що прямо диво дивне». Недарма у неї закоїхався Вітька: «Ех, Вітько, Вітько, гаряча твоя голова!.. І треба ж було тобі отак відчайдушно закохатися у Гальку Козачок!». Галя – дівчина смілива та відважна, «в свисті Галька могла заткнути за пояс будь-якого чаплівського хлопця!». Улітку підпрацьовує листоношею. Саме у цьому образі уособлюється ідеал української дівчини.